Принципи навчання іноземних мов і культур

Принципи навчання — це вихідні положення, які у своїй сукупності визначають вимоги до навчального процесу в цілому і його складників (цілей, завдань, методів, засобів, організаційних форм) зокрема. Вони відносяться до числа базисних категорій методики, реалізація яких у навчальному процесі забезпечує його ефективність. Принципи навчання дають відповідь на запитання “Як організувати навчання?”

Навчання ІМ спирається, як і навчання інших дисциплін, на загально-дидактичні принципи, які набувають певної специфіки, зумовленої особливостями предмета “Іноземна мова”. Навчання предмета “Іноземна мова” відрізняється тим, що головною метою тут виступає не накопичення знань, як це має місце у навчанні інших дисциплін, а оволодіння учнями іншомовною мовленнєвою діяльністю.

Навчання ІМіК здійснюється на основі дидактичних і методичних принципів.

Дидактичні принципи навчання іноземних мов і культур

До дидактичних принципів відносяться принципи наочності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховного навчання, систематичності й послідовності, врахування індивідуальних особливостей учнів, доступності і посильності, міжпредметної координації, міжкультурної взаємодії тощо.

Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з ІМіК створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Отже, наочність відіграє важливу роль у формуванні іншомовних навичок і вмінь, засвоєнні мовного і мовленнєвого матеріалу.

Розрізняють слухову і зорову наочність. Забезпечення учнів у процесі навчання слуховою наочністю необхідно для формування мовленнєвих механізмів, оскільки мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у процесі оволодіння іноземною мовою невід’ємно пов’язана із зоровою. Зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем, карт тощо. Деякі засоби, наприклад кінофільм, відеофільм, театральна вистава, об’єднують слухову і зорову наочність.

Таким чином, реалізація принципу наочності у процесі навчання ІМіК забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, перекладі/медіації, оскільки слухова й зорова наочність виконує функцію зразка іншомовного мовлення і служить стимулом до мовленнєвої діяльності учнів.

Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні ІМіК, оскільки опанування мови пов’язане з накопиченням засвоєного мовного, мовленнєвого і лінгвосоціокультурного матеріалу. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам’яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам’яті для участі у цьому процесі.

Міцність засвоєного мовного навчального матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення його змістовності, здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль “гачка” в пам’яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам’ятовуванню, виконання численних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам’яті, роботу всіх аналізаторів (слухового, зорового, моторного і мовленнєворухового) у процесі засвоєння матеріалу, виконання великої кількості творчих завдань, систематичного контролю знання матеріалу і вмінь володіння ним.

Принцип свідомості у навчанні ІМіК вважається одним із головних принципів методики. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного, мовленнєвого і лінгвосоціокультурного матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об’єднання.

Усвідомлення мовного явища, яке має бути засвоєним, забезпечується: а) шляхом моделювання ситуацій спілкування, під час яких учні завдяки певній розумовій роботі краще розуміють призначення цього явища та особливості його вживання; б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми, значення і функції явища; в) шляхом виділення характерних ознак явища для формування орієнтовної основи з метою виконання з ним відповідних дій; г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.

Принцип свідомості реалізується також у тому, що учні свідомо оволодівають навичками і вміннями інтелектуальної праці. Свідоме оволодіння іншомовною комунікативною компетентністю забезпечує сталість набутих навичок і вмінь, дає можливість учням здійснювати самоконтроль і самокорекцію.

В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання ІМіК застосування принципу свідомості визначається, з одного боку, як свідоме й активне подолання навичок і вмінь рідної мови, які спричиняють інтерференцію, а з іншого — як всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою.

Принцип науковості навчання означає, що учням пропонуються для засвоєння надійно обґрунтовані в сучасній науці положення і при цьому застосовуються методи навчання, які за своїм характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються. Стосовно навчання ІМіК, де об’єктом навчання є не наука про мову, а мовленнєва діяльність на цій мові і культура країни, мова якої вивчається, принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання і породження мовлення, мовних контактів.

Принцип активності у навчанні ІМіК передбачає мовленнєворозумову активність учнів в оволодінні іншомовною комунікативною компетентністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння ІКК можливе лише за умови інтенсивної навчальної діяльності кожного учня, який є активним учасником навчального процесу. В методиці навчання ІМіК розрізняють інтелектуальну, емоційну і мовленнєву активність. В сукупності вони створюють сприятливі умови для оволодіння ІКК. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов’язана з питанням: цікаво чи нецікаво учням учити іноземну мову? Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успі' хів. Негативні емоції блокують активність учня.

Принцип виховного навчання ІМіК реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі у навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням можливості здійснювати самостійну діяльність і самоорганізовуватись.

Учень виступає у навчальному процесі як рівноправний суб’єкт з іншими учнями і вчителем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування ІМіК. Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей. Робота з різноманітним навчальним матеріалом допомагає виховувати почуття поваги, відповідальності, доброти, справедливості, співчуття, культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі, ціннісних орієнтацій, позитивного ставлення до ІМ, культури народу, який розмовляє цією мовою.

Принцип систематичності і послідовності у навчанні ІМіК реалізується у виборі тематики, повідомленні знань, послідовності введення мовного, мовленнєвого і лінгвосоціокультурного матеріалу та розвитку навичок і вмінь. Згідно цього принципу у навчанні ІМіК необхідно йти від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого тощо. Принцип враховує як взаємозв’язок усіх аспектів мови, так і послідовність формування навичок і розвитку умінь.

Принцип врахування індивідуальних особливостей учнів реалізується у навчальному процесі з ІМіК шляхом урахування тих індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння іншомовною комунікативною компетентністю. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе лише за умови обізнаності вчителя з такими особливостями своїх учнів та способами індивідуалізованого навчання.

Отже, для реалізації цього принципу необхідно вивчати індивідуально-психологічні особливості учнів і враховувати їх у навчанні ІМіК.

Принцип доступності і посильності передбачає, що з перших уроків навчальний матеріал подається відповідно до вікових та інтелектуальних можливостей учнів, а його засвоєння не викликає у них непереборних труднощів. У противному випадку виникає небажане перевантаження учнів і різке падіння інтересу до занять. Доступність забезпечується як самим матеріалом, так і методикою роботи з ним. Посильність у навчанні ІМіК в середньому навчальному закладі передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими. Необхідно враховувати рівень володіння ІМіК, а також рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, для того щоб поставлене завдання було успішно виконане учнями. На посильність виконання завдань з ІМіК можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних умінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань. Посильність означає відповідність рівня готовності учнів виконати завдання ступеню складності цього завдання. Посильність передбачає дотримання певних вимог до обсягу введеного матеріалу, темпу просування по навчальній програмі

В реалізації принципу доступності і посильності на уроках з ІМіК вчителю необхідно: у ході уроку постійно контролювати, як засвоюється матеріал учнями; при плануванні ходу уроку враховувати посильність завдань, орієнтуючись при цьому на різні групи учнів (сильні, середні, слабкі); ширше використовувати навчання у співпраці, яке дозволяє повніше врахувати індивідуальні особливості кожного учня і створює сприятливі умови для реалізації цієї вимоги; за допомогою контрольних питань перевіряти, як учні засвоюють матеріал уроку; вносити у програму навчання ІМіК відповідні корективи.

Принцип міжпредметної координації передбачає узгодження тем різних дисциплін з метою виключення їх дублювання і формування у свідомості учня цілісного сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. На заняттях з ІМіК цей принцип проявляється на предметно-мовному рівні: викладання дисциплін ведеться з урахуванням рівня володіння рідною та іноземною мовами і професійними інтересами учнів (школярі оволодівають елементами мови спеціальності та особливостями, притаманними обраній для майбутньої професійної діяльності сфери спілкування). У результаті створюються оптимальні умови для формування іншомовної комунікативної компетентності у професійній сфері спілкування при вивченні як загальнонаукових дисциплін, так і мови як засобу спілкування. Отже, принцип міжпредметної координації передбачає взаємодію викладання різних дисциплін як на мовному, так і на предметному рівнях. Можна стверджувати, що реалізація цього принципу у навчальному процесі сприяє створенню найбільш сприятливих умов для формування професійно орієнтованої комунікативної компетентності в рамках обраного учнями профілю навчання.

Принцип міжкультурної взаємодії передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, при якій учитель враховує національно-культурні особливості учнів в умовах міжкультурної взаємодії з носіями мови. Врахування даного принципу у навчально-виховному процесі сприяє формуванню іншомовної комунікативної компетентності, рівень сформованості якої дозволяє судити про досягнення учнів в оволодінні ІМ на міжкультурному рівні. В результаті забезпечується: набуття знань про мовну картину світу, що дає можливість її описати і висловити своє ставлення до неї засобами мови, що вивчається; оволодіння фоновими знаннями із сфери життя носіїв мови. Такі знання виявляються у процесі спілкування у вигляді смислових асоціацій і конотацій і забезпечують нормативність мовленнєвого спілкування в умовах міжкультурної взаємодії, розширення загального світогляду учнів тощо.