Встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_2 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
Ухвалою суду від 29.10.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним об'єднані в одне провадження.
Ухвалою суду від 18.11.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишені без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свої зустрічні позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним підтримала, дала пояснення, що 15.09.2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 з метою доглядати за ним під час його лікування за кордоном, а не з метою створення сім'ї. Враховуючи, що її шлюб з ОСОБА_1 є фіктивним, прохає суд визнати шлюб, зареєстрований 15 вересня 2011 року в Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області (актовий запис № 405 від 15.09.2011 року) недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним визнав повністю.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши позивачку ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_1, вважає що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2011 року в Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Із пояснень ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_1 вбачається, що шлюб сторони реєстрували без наміру створити сім'ю, що підтверджується також тим, що сторони проживають окремо, права та обов'язки подружжя не виконують.
Відповідно до ч.2 ст.40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Суд вважає, що шлюб, зареєстрований між сторонами, є фіктивним, а тому необхідно визнати його недійсним.
Керуючись ст.ст.10,11,60, 212,213,215 ЦПК України, ч.2 ст.40 СК України, суд,-
вирішив:
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним задовольнити.
Визнати шлюб, зареєстрований 15 вересня 2011 року між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області (актовий запис № 405 від 15.09.2011 року) недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів.
Справа № 522/620/14-ц
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами, в яких просить визнати недійсним шлюб, який був укладений між ним, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, зареєстрований в Першому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 320 від 19.07.2002 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цей шлюб був зареєстрований ними з метою подальшого виїзду за кордон до іншої країни кожного окремо. Шлюб був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя. Жодного дня вони не вели спільного господарства, не підтримували шлюбно-сімейні відносини.
Після повернення з м. Москви, де позивач перебував на заробітках, він дізнався, що відповідачка з 2005 року мешкає з іншим чоловіком, ОСОБА_4, з яким веде спільне господарство, а тому був впевнений, що їх шлюб у встановленому законом порядку був визнаний недійсним. Але після того, як відповідачка дізналася про те, що позивачем у період їх шлюбу було придбано майно, то почала вимагати свою частку від цього майна, мотивуючи це тим, що вони перебували у шлюбі.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідачка в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, при цьому не заперечувала, що шлюб між ними був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, а лише з метою виїзду кожного окремо за кордон до іншої країни.
Суд, заслухавши сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 липня 2002 року між позивачем, ОСОБА_3, та відповідачкою, ОСОБА_2, до шлюбу «ОСОБА_2», у Першому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб, актовий запис № 320.
Як вбачається з матеріалів справи та фактичних обставин встановлених судом, після реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 так і не переїхала мешкати до ОСОБА_3 Жодного дня вони не вели спільного господарства, не підтримували шлюбно-сімейні відносини. Після повернення з м. Москви, де позивач перебував на заробітках, він дізнався, що відповідачка з 2005 року мешкає з іншим чоловіком, ОСОБА_4, з яким веде спільне господарство, а тому був впевнений, оскільки цей шлюб був ними укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, що їх шлюб у встановленому законом порядку був визнаний недійсним. Але після того, як відповідачка почала вимагати від позивача частку майна, яке ним було придбано за кошти, які він отримав знаходячись на заробітку у м. Москві, мотивуючи це тим, що на час придбання цього майна вони перебували у зареєстрованому шлюбі, звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи, що на час виникнення між сторонами спору, діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, тому підлягають застосуванню норми цього кодексу, а не норми Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 45 Кодексу про шлюб та сім'ю України, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.
Такі ж положення щодо підстав для визнання шлюбу недійсним, визначені у частині другій статті 40 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з СК шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС; позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст. 39 СК), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним».
За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов'язки подружжя.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім'ї. На думку суду неможливо укладання шлюбу з будь-якими умовами.
Встановлені в судовому засіданні факти та оцінка в сукупності всіх представлених доказів вказує на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при укладанні шлюбу не мали наміру створити сім'ю, набути взаємні права та обов'язки подружжя. А відтак, суд вважає, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 45 КпШС України; керуючись ст. ст. 3-4, 10-11, 15, 38, 44, 59-60, 109, 208-209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 320 від 19.07.2002 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Справа № 615/12 року
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, -