5. Типи підприємницької діяльності та їх особливості

Двома основними сферами для заняття підприємницькою діяльністю є матеріальне та нематеріальне виробництво (або сфера послуг).

У сфері матеріального виробництва підприємець може орієнтуватися на побудову підприємств, які виготовлятимуть засоби виробництва (машини, верстати, будівлі, дороги та ін.) або предмети споживання (одяг, взуття, продукти харчування, предмети широкого вжитку: посуд, пральні машини тощо). Основними галузями народного господарства є промисловість, сільське господарство, будівництво, рибальство, лісове господарство, вантажний та пасажирський транспорт, зв’язок, громадське харчування та ін.

У сфері послуг надаються послуги матеріально-виробничого та нематеріального характеру.

До послуг матеріально-виробничого характеру належать:

- частина послуг транспорту, торгівлі, зв’язку;

- матеріальні послуги населенню (хімчистка, прання, ремонт і обслуговування автомобілів, електроприладів, меблів, одягу, взуття, ювелірних виробів та ін.);

- готельні послуги;

- послуги з виробництва та обігу (організація та налагодження управління виробництвом: створення підприємств, приватизація, перехід на інші форми власності та організаційно-правові форми тощо);

- різноманітні науково-дослідні та допоміжні лабораторії, проектно-конструкторські бюро; агентства з прокату устаткування: передрук і стенографія, проектування інтерєрів, виготовлення вітрин та ін.

До послуг нематеріального (неречового) характеру відносять послуги у сфері науки, освіти, охорони здоров’я, господарського використання нерухомості, страхування, юридичні послуги та ін.

Підприємництво може здійснюватись у двох основних видах або їх комбінації: перший – здійснення будь-якого виду виробничої діяльності(виробництво товару, продукту, послуги); другий – виконання посередницької функції (переміщення товару від виробника до споживача, торгівля, комерція тощо.

Крім двох основних видів підприємницької діяльності розглядають ще один – підприємництво у фінансовій сфері, яке, з одного боку, належить до посередницької діяльності, а з іншого до надання безпосередніх фінансових послуг. Деякі автори виокремлюють як самостійний вид консультативну підприємницьку діяльність (консалтинг).

6. Виробнича підприємницька діяльність та її форми

Виробниче підприємництво – це діяльність, яка безпосередньо повязана з виробництвом товарів, робіт, послуг, інформації для подальшої реалізації покупцям, споживачам. Мета – одержання прибутку в результаті продажу виробленої продукції.

Форми виробничого підприємництва: традиційне, інноваційне.

Традиційне підприємництво орієнтоване на виробництво традиційних товарів для постачаняня на ринок.

Інноваційне підприємництво передбачає організацію виробництва з широким використанням інновацій. Результатом такої організації виступає новий (раніше не існуючий) товар або товар з принципово новими властивостями.

Сучасна економічна наука виділяє три основні види інноваційного підприємництва:

1. Інновація продукції. Це процес оновлення внутрішнього потенціалу підприємства, забезпечує виживання фірми, підвищення обсягу прибутку, розширення частки на ринку.

2. Інновація технології. Це процес оновлення виробничого потенціалу, спрямований на зростання продуктивності праці і економію енергії, сировини, що дає змогу збільшити прибутки, удосконалити техніку безпеки.

3. Соціальні інновації. Це загальний процес покращення гуманітарної сфери підприємництва, що мобілізує персонал для досягнення цілей.

Венчурні фірми – це невеликі інноваційні підприємства, але дуже гнучкі, які створюються з метою апробації, доведення до промислової реалізації „ризикових” інновацій.

Розвиток інноваційної діяльності підтримують технопаркові структури: інкубатори, технологічні парки, технополіси, регіони науки і техніки.

Інкубатор – центр допомоги новоствореним підприємствам, який орієнтований на реалізацію різноманітних інноваційних послуг (приміщення в оренду, консультації, капітал для початківців).

Технопарк – комплекс юридично і економічно самостійних, функціонально об’єднаних навколо центру наукових, фінансових, інформаціцних закладів і підприємств із спільним використанням земельної ділянки та інфраструктури, діяльність яких скоординована єдиним інноваційним процесом.

Технополіс – науково-виробнича структура, створена на базі окремого міста.

Регіон науки і технологій – охоплює значну територію, межі якої збігаються з межами цілого адміністративного району.