12. Народний суверенітет і національний суверенітет.

 Нар́одний сувереніт́ет - це принцип, згідно з яким народу належить вся суверенна повнота влади на території країни,право самому вирішувати свою долю – безпосередньо чи через представницькі органи –, брати участь у реалізації політики своєї держави, контролювати діяльність органів державної влади.^[1] . Принцип народного суверенітету є одним з основоположних для демократії

Жан-Жак Руссо виділяє наступні ознаки народного суверенітету:

• Невідчужуваність

• Неподільність

Він звертав увагу на неможливість реалізації суверенітету народу за умов його відчуження на корить інших осіб, органів та за умови його розподілу між різними частинами народу.^[3]

Ознаки народу як суверена:

• верховенство його влади – право приймати остаточні та обов’язкові для виконання рішення;

• повнота влади, яка характеризується обсягом його владних повноважень.

Суверенітет нації означає повновладдя всього населення певної держави. Від поняття суверенітету нації як політичного утворення слід відрізняти поняття "національний суверенітет", яке окреслює рівень самостійності кожної національності у збереженні власної ідентичності. Національний суверенітет стосується конкретної національності, яка реалізовує своє право на самовизначення. Суверенітет нації реалізується через її основні права, а саме:

* право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визначати характер свого національного життя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення;

* право на вільний розвиток національних потреб: економічних і соціальних;

* право на духовно-культурний розвиток, повагу національної честі і гідності, розвиток національної мови, звичаїв, традицій;

* право розпоряджатися природними і матеріальними ресурсами; 1 право на мирне співіснування з іншими народами та націями;

o право на екологічну безпеку та ін.

13. Поняття та класифікація функцій держави.

Функції держави — це основні напрямки її діяльності, які вира-

жають її сутність і соціальне призначення в галузі управління спра-

вами суспільства.

У функціях держави виражається її сутність — найбільш глибинне

і усталене в ній

Класифікація функцій держави — це їх поділ на окремі види,

групи залежно від певних критеріїв.

Функції держави можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах здійснюються функ-

ції держави, їх можна поділити на загальносоціальні функції та функ-

ції захисту групових інтересів.

Загальносоціальні функції — це такі напрямки діяльності держави,

які є довготривалими, спрямованими на задоволення інтересів суспільства в цілому, всіх його верств. Загальносоціальні функції характеризують діяльність сучасної

держави в усіх галузях суспільних відносин, зокрема, в галузі захисту

прав і свобод людини, економічній, політичній сферах тощо

Загальносоціальні функції характеризують діяльність сучасної

держави в усіх галузях суспільних відносин, зокрема, в галузі захисту

прав і свобод людини, економічній, політичній сферах тощо

і функції захисту групових інтересів. Вони являють собою такі

напрямки діяльності держави, що якнайповніше спрямовані на вира ження і задоволення інтересів певних соціальних сил — правлячих угруповань, за якими стоять верстви населення, що становлять соці-

альну базу здійснення державної влади.

Похідні функції — це такі, які мають супроводжувальний, допо-

міжний або обслуговуючий характер. Наприклад, до них належить

функція оподаткування і фінансового контролю

Внутрішні функції дають уявлення про напрямки діяльності дер-

жави усередині країни.

Зовнішні функції дають уявлення про діяльність держави поза її

Межами

14. Функції сучасної держави: загальний огляд

Сучасна Українська держава має досить багато функцій, котрі виконує як у самій державі, так і за її кордонами. Залежно від сфери суспільного життя розрізняють наступні внутрішні функції сучаної Української держави:

1. гуманітарна (забезпечення, охорона і захист основних прав людини);

Основні підсистеми механізму соціально-правового забезпечення прав і свобод людини: –механізм реалізації; –механізм охорони; –механізм захисту. Механізм реалізації прав людини включає заходи, спроможні створити умови для реалізації прав і свобод людини. Механізм охорони прав людини включає заходи з профілактики правопорушень для утвердження правомірної поведінки особи. Механізм захисту прав людини включає заходи, що призводять до відновлення порушених прав неправомірними діями і відповідальності особи, яка вчинила ці правопорушення.

2) екологічна (забезпечення екологічної безпеки особи, захист навколишнього природного середовища); До головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать: – державна інституційна інфраструктура проведення природоохоронної політики; – законодавчо-правовий механізм регулювання виробничої діяльності юридичних і фізичних осіб щодо охорони; – економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності. 3) соціальна (соціальний захист особи, охорона і відновлення здоров'я, соціальне забезпечення); 4) культурно-виховна (організація освіти, виховання, підтримка і розвиток науки, культури); 5. Забезпечення народовладдя Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.  Функція співробітництва з іншими державами у рішенні глобальних проблем До числа таких глобальних проблем відносяться, наприклад, загальна зацікавленість світової співдружності у застереженні крупних екологічних катастроф Функція підтримки світового порядку передбачає діяльність по збереженню миру, застереження війн, роззброєння, ліквідація ядерної зброї. 15. Правові форми здійснення функцій держави.

Правові форми діяльності держави — це визначений законом (юридично оформлений) порядок здійснення компетентними органами і особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій. Правові форми діяльності держави характеризується рядом оз­нак, які відрізняють їх від інших організаційних форм.

Головними правовими формами здійснення функцій держави є такі:

правотворча діяльність — сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних при­писів, нормативно-правових актів; за її допомогою держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання;

правозастосовча діяльність — сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій; через них відбу­вається індивідуалізація загальних правових правил поведінки;

правоохоронна діяльність, предметом якої є ті юридичні пи­тання, що пов'язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану

контрольно-наглядова діяльність — здійснення дій по нагля­ду за відповідністю закону змісту правових актів, їх приписів, а також додержанням, виконанням та застосуванням норм права суб'єктами суспільних відносин;

засновницька (установча) діяльність — сукупність юридично значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебу­дову державних органів, їх структурних підрозділів та держав­них установ.