36. Нормативно-правовий акт нормативно-правовий договір як джерело права.

Нормативно-правовий договір— це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права. У правовому житті є два види договорів: договори-угоди та нормативні договори, останні є джерелом права. Відмінність між цими договорами полягає у тому, що 1. в договорі-угоді кожна зі сторін бажає свого результату, наприклад договір купівлі-продажу — одна сторона бажає продати, друга купити певну річ; в нормативному ж договоріобидві сторони бажають одного — встановити спільну норму поведінки; 2. в договорі-угоді мотиви в обох сторін різні, в нормативному договорі один і той самий мотив — усвідомлення потреби певної правової норми; 3. договір-угода творить тільки конкретне правовідношення (тобто створює права і обов’язки для визначеного у самому договорі кола осіб), нормативний договір створює об'єктивну правову норму, тобто обов’язкову для виконання невизначеного кола осіб і розраховану на багаторазове (невизначену кількість) застосування. Нормативні договори — це документи, які закріплюють волевиявлення сторін з приводу прав і обов’язків, встановлюють порядок їх реалізації, а також взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання добровільно прийнятих на себе зобов’язань. 

Нормативно-правовий акт – це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права Нормативно-правовий акт – це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права. У нашій правовій системі нормативно правовий акт є основним джерелом права. Нормативно-правові акти поділяють на закони  та  підзаконні нормативно-правові акти.  Закони – це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі – Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини. Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що:

ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх

• лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним

• усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів

• у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.

^ Підзаконні нормативно-правові акти – результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об’єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб’єктів, що їх видали:

нормативні акти Президента України

• нормативні акти Кабінету Міністрів України

• нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим

• нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом

• нормативні акти місцевих державних адміністрацій

• нормативні акти органів місцевого самоврядування

• нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях

• нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях

• інші підзаконні нормативні акти.

Нормативні акти діють у часі, просторі та щодо кола осіб. Характеризуючи дію нормативно-правових актів у часі, важливо навчитися визначати момент набрання та припинення ними чинності, а також можливість зворотної дії у часі. За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти – з моменту опублікування.