- •23. Поняття легальності і легітимності політичної влади. Типи легітимності
- •24. Криза легітимності влади: ознаки і причини
- •25. Влада і опозиція : український варіант
- •26. Поняття «політична система суспільства», загальна теорії політичних систем (Істон, Алмонд)
- •27. Структура і функції політичної системи
- •28. Закономірності функціонування політичних систем
- •29. Типи політичних систем
- •30. Політична система України:стан і основні тенденції розвитку
- •31. Поняття держави та ії ознаки
- •32. Основні концепції історичного походження держави
- •33. Призначення держави,ії внутрішні та зовнішні функції
- •34. Форми державного правління
- •35. Форми державного устрою
- •36. Поняття та характеристика основних типів політичних режимів
- •37. Сутність і зміст понять «правова держава», «громадянське суспільство»
- •38. Поняття політичної партії, типологія політичних партій
- •39.Інституалізація й функції політичних партій
- •40. Поняття партійної системи; типологія партійних систем
- •41. Партійна система сучасної України
- •42. Поняття виборчої системи та її структурні елементи
- •43. Мажоритарна, пропорційна та змішана виборчі системи
- •44. Політичні еліти та їх роль в житті суспільства
27. Структура і функції політичної системи
Структура політичної системи — це сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність.
Головний єднальний компонент системи — політична влада, зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Влада — це елемент, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних систем.
У найбільш загальному, спрощеному варіанті структура політичної системи складається з таких компонентів: 1) політичні відносини; 2) політичні інститути (організації; державно-правові органи, політичні рухи, масові суспільні організації! трудові колективи та об'єднання); 3) політико-правові норми; 4) політична свідомість і політична культура; 5) засоби масової інформації; 6) людина як політична істота — громадянин.
Основними функціями політичної системи є:
1) нормативно-стратегічна функція — це вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;
2) організаційно-координуюча (тактична) функція — це організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм та узгодження роботи окремих елементів соціуму;
3) функція легітимізації — це діяльність, спрямована на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм;
4) функція політичної соціалізації — це залучення людини до політичної діяльності суспільства;
5) агрегуюча функція — це узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;
6) функція артикуляції полягає у пред'явленні інтересів та вимог до осіб, які виробляють політику та здійснюють державну владу;
7) стабілізаційна функція — це забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом.
28. Закономірності функціонування політичних систем
Функціонування політичної системи відбувається за певними закономірностями. Одні з них мають загальний характер і притаманні будь-яким системам, інші виявляють себе лише в політичних системах і мають, відповідно, політичний характер.
Загальними закономірностями функціонування систем, у тому числі політичної, вважаються закономірності рівноваги і маятника9. З одного боку, політична система перебуває в постійному русі, у зв'язку зі змінами внутрішніх і зовнішніх чинників її функціонування. З іншого — для її нормального функціонування необхідна певна врівноваженість усіх підсистем. За наявності впливу на неї динамічних чинників система прагне до досягнення стану оптимальної рівноваги, який би забезпечував нормальне виконання системою її функцій.
До інших закономірностей політичної системи належать її самозбереження, кореляційна залежність між компонентами системи та перетворюючий вплив системи на її компоненти.
Будь-яка соціальна система, в тому числі політична, прагне до збереження свого існування й бореться з усіма силами, які можуть припинити це існування. У прагненні політичної системи до стабільного функціонування, збалансованості полягає закономірність її самозбереження, як вияв загального закону самозбереження систем.
Важливою закономірністю, що характеризує політичну систему суспільства як різновид цілісної соціальної системи, є кореляційний зв'язок між її компонентами, за якого зміни в одних із них обов'язково викликають зміни в інших, а іноді й системи в цілому. Так, зміни у нормативній основі політичної системи відбиваються на структурі та функціонуванні держави — її головного елемента. Зміни держави, у свою чергу, неодмінно відбиваються на характері нормативного регулювання інших компонентів політичної системи, а найістотніші з них можуть вплинути на систему в цілому.
Політична Система, як і будь-яка інша, активно впливає на компоненти, що її складають, і прагне перетворити їх відповідно до власної природи. У цьому полягає ще одна закономірність функціонування політичної системи суспільства як цілісного соціального організму.
Політичній системі притаманні і власне політичні закономірності — об'єктивні зв'язки, які складаються у процесі функціонування політичної влади. Ці закономірності опосередковуються людською діяльністю і водночас існують об'єктивно, незалежно від визнання чи заперечення їх людьми.
Нарешті, існують закономірності, які характеризують зв'язки політичної системи з економічною, соціальною, духовною та іншими системами.
