3. Норми й відхилення (помилки) при сприйнятті повідомлень; якість повідомлень.

Через розмежованість у часі й просторі, світоглядні, інтелектуальні та інші відмінності під час сприйняття повідомлень у реципієнтів можуть виникати відхилення від чинних у суспільстві норм. Відхилення можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні відхилення виникають у більшості реципієнтів закономірно внаслідок існування між автором і реципієнтом об’єктивних відмінностей і незалежно від місця, часу ситуації та інших особливостей сприймання повідомлень. Суб’єктивні відхилення виникають випадково у меншості реципієнтів під впливом, як правило, випадкових, суб’єктивних чинників. Серед помилок у ЗМІ виокремлюють: в усних текстах – обмовки; в письмових текстах: у писемних – описки, а друкованих – обдруківки. Для визначення якості повідомлень використовують такий показник, як ступінь помилковості повідомлення. Ступінь помилковості повідомлення – це кількість помилок на один авторський аркуш. Цей показник визначають за формулою S = E / V.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 3

1. Функції публіцистики.

Існують такі головні функції публіцистики:

формувати громадську думку;

викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій.

Публіцист не просто описує чи констатує факти, повідомляє про сучасні проблеми, — він роз'яснює й переконує, полемізує й викриває, закликає до дії, агітує й пропагує. У публіцистичних творах поєднуються лексико-стилістичні особливості наукового дослідження і ораторського мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впорядкованість літературної мови.

Важливою властивістю сучасної публіцистики є її науковість. Сплав науки і публіцистики виражається в прагненні журналістів всебічно осмислити підняту проблему, дати зважену й точну оцінку висвітленому явищу, довести до кожного реципієнта свою правоту, переконати його не доказами, а цифрами, фактами, логічними аргументами, посиланнями на першоджерела інформації. Поважний і глибокий аналіз соціальних проблем, свіжість думки і слова, достовірна арґументаційна база — ось ознаки, що дозволяють говорити сьогодні про публіцистику як різновид наукової діяльності.

Функції публіцистики (М.Скуленко, В.Учьонова, М.Черепахова, В.Качкан) : 1. Агітаційна. 2. Пропаганди. 3. Виховна. 4. Організаторська. 5.Світоглядна. 6. Комунікативна. 7. Оціночна. 8. Державотворча, націєтворча.

2. Основні статистичні показники українського книгодрукування.

Статистика українського книгодрукування.В Україні зареєстровано біля 1500 видавництв, з яких реально функціонує біля чотирьох сотень.Працюють 1400 друкарень (800 — державні, 600 — приватні). Основним джерелом статистики друку є обов’язковий примірник видань, що надходить до Книжкової палати України. Запорізька область серед 27 регіонів України по випуску друкованої продукції посідає середнє – 14 місце.

Аналізуючи стан розвитку даної галузі слід відзначити ряд значних проблем, які стримують розвиток книговидання, зокрема недостатній рівень державної підтримки даної галузі, низька конкурентоздатність, низький рівень попиту українців на книжкову продукцію, зумовлений зростанням цін на книжкову продукцію, зменшенням реальних доходів населення( за даними Держкомстату питома вага витрат домогосподарств на задоволення культурних потреб (в т.ч. на придбання книг) та відпочинок за останні роки становить 2,4%). і відсутністю інтересу до книжкової продукції.

Так дані соціологічного дослідження, проведеного компанією GFK Ukraine (за ініціативою Міжнародного фонду “Відродження” та The Fund for Central and European Book Projekt (Amsterdam) і за підтримки програми МАТРА відповідно до проекту “Дослідження книжкового ринку” засвідчують, що українці втрачають інтерес до книжкової продукції, зокрема 58% із них протягом останніх трьох місяців не придбали жодної книги, водночас бодай одну купили тільки 42% респондентів. 37% за декаду придбали одну книгу, 16% – дві, 14% – три, по 10% громадян – чотири та п’ять, 9% – шість-десять, а лише 4% – більш ніж десять томиків. Головними аргументами низького попиту на книги є брак грошей (19%) і висока вартість необхідних видань (11%). Однак найважливішою причиною малого попиту на книжковий товар серед опитаних є відсутність потреби в ньому взагалі (50%). До негативних тенденцій слід віднести також той факт, що за результататами дослідження, книги українською мовою й надалі програють за популярністю російськомовним виданням. Лише 38% книжок, що їх купили українці протягом трьох місяців, були написані українською мовою, 60%-російською, а 2%-іншими мовами.

Нормативно-правове забезпечення

Перший Закон № 318-97-ВР «Про видавничу справу» був ухвалений Верховною Радою України 05.06.1997 На його підтримку були прийняті Укази Президента України: «Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи» (№ 816/98 від 23.07.1998), та «Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидавництва та книгорозповсюдження» (№ 1217/2000 від 09.11.2000). Однак це не змогло зупинити обвал книговиробництва. 1999 року в Україні зафіксували рекордно низький показник: було видано 21 млн. книжок, що становило 0,37 книжки на одного українця. 2001 року був ухвалений Закон «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» (№ 2410-III від 17.05.2001), який зменшував податкове навантаження на книговидавців. Завдяки цьому уже в 2001 році кількість найменувань книжок, виданих в Україні, зросла порівняно з попередніми роками на 37%. Закон України N 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» від 6 березня 2003 року надавав значні податкові пільги підприємствам книговидавничої галузі.

За останні роки була видана низка законодавчих актів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України щодо поліпшення стану книговидавничої галузі в Україні. Зокрема це наступні укази Президента України: «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні» (N 243/2006 від 21.03. 2006) «Про проведення в Україні у 2007 році Року української книги» (№ 1088/2006 від 15.12.2006). В 2006 році була прийнята Постанова Кабінету міністрів України N 1846 (від 27. 12. 2006) «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», згідно якої встановлюються низькі орендні ставки для суб’єктів книговидавничої справи. У 2008 році Кабінетом міністрів України була розроблена Концепція Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009-2012 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України N 772-р від 28 травня 2008 р). Концепція спрямована на підвищення рівня культурної компетентності українського суспільства, створення потужної системи інформування про вітчизняну книжкову продукцію та умов для розвитку вітчизняної книговидавничої галузі. Відповідно до Концепції на підтримку вітчизняної книговидавничої галузі пропонується виділити 1,08 млрд. гривень. Фінансове забезпечення здійснюватиметься у межах бюджетних призначень, передбачених органам виконавчої влади у державному бюджеті на відповідний рік, за рахунок коштів місцевих бюджетів, інвесторів та інших передбачених законом джерел.

Верховна Рада України також прийняла ряд відповідних нормативно-правових актів на підтримку книговидання, зокрема був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні» (№ 521-VІ від 18.09.2008), згідно якого подовжуються терміни податкових пільг для суб’єктів книговидавничої справи. Певні преференції книговидавцям у вирішенні майнових питань надає Закон України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо книговидавничої справи», який наділяє суб’єкти видавничої справи пріоритетним правом оренди приміщень в будинках державної та комунальної власності без тендерних і конкурентних процедур із встановленням ставок орендної плати на рівні закладів культури та освіти за умови видання та продажу ними не менше 50% україномовних книжок;

Збереження існуючої мережі закладів культури, зокрема, видавництв і книгарень передбачено Указом Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури та духовності в Україні» від 12.01.09 № 6/2009, Постановою Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження» від 16.01.09 № 901-IV.

Законодавча підтримка зумовила покращення ситуації в даній галузі. Так за результатами 2007 року видано значно більшу кількість книжок порівняно з іншими роками — у середньому по 1,2 на українця( було випущено17987 назв книг і брошур тиражем 56,1 млн примірників). Але відчутних зрушень не відбулося, що зумовлено недостатнім рівнем виконання нормативно-правових актів та неналежним рівнем фінансового забезпечення галузі. У 2008 році кількість видань суттєво не збільшилась (було випущено 24040 назв книг і брошур, загальним тиражем 57316 тис. пр., що, порівняно з аналогічним періодом 2007 року, становить: за назвами 133,7 %, за тиражами 102,1 %.), а в 2009 році зменшилась.

За даними Української книжкової палати ім. Івана Федорова, в 2009 році в Україні видано 22 491 назв книжок і брошур загальним тиражем 48 514,4 тис. пр., що становить у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за назвами 93,6 %, за тиражами - 83,4 %, у тому числі українською мовою видано 14 797 назв або 65,8 % від загальної кількості назв книг, тиражем 27 527 тис. пр., або 56,7 % від загального тиражу. Це близько 1 примірника на українця. Для порівняння - в Росії на 1 мешканця припадає 4 - 5 примітників книг,у Білорусі 6-7, в країнах Євросоюзу він коливається в межах 5-8 примірників. Тобто у порівнянні з аналогічними даними 2008 року у 2009 році спостерігається зменшення темпів випуску видань на 1549 друк. од., тиражів на 9643,7 тис. Українською мовою за назвами випущено менше на 1620 друк. од., тиражі знизились на 5079,1 тис. примірників. Загалом сумарний середній відсоток зменшення кількості видань за назвами протягом кризового 2009 року становив 19,26 %, зменшення середніх накладів в цілому по ринковому сектору видавничої галузі становило 17,1 %. Також за результатами діяльності 2009 року спостерігається зменшення обороту коштів у видавничій сфері України на 8,2 % відносно до попереднього 2008 року. Держава в складних економічних умовах не належним чином підтримує книговидавців, іноді навіть не розраховується за виконані держзамовлення, зокрема у 2009 році майже на 45 млн гривень, не розрахувавшись із ними за виконане державне замовлення з підготовки та видання книг у рамках програми «Українська книга» та програми видання підручників для загальноосвітньої школи Зменшення кількості книжкових видань як за назвами, так і за тиражами в першу чергу пов’язане з наслідками фінансово-економічної кризи в Україні. Але це тілька один із негативних факторів.

Серед суттєвих проблем, які стримують розвиток книговидавничої галузі, слід також виділити такі:

- відсутність цілісного управління книговидавничою галуззю та чіткої стратегії розвитку книговидавництва з визначенням цілей і мети цієї розбудови, що унеможливлює проведення єдиної державної політики у цій сфері;

- відсутність постійного якісного моніторінгу тематичного, економічного і фінансового стану книжкового ринку України з метою визначення існуючих тенденцій його розвитку, забезпечення контролю за динамікою змін, що відбуваються, і впливу на цей процес з боку держави;

- недостатній рівень розвитку системи книгорозповсюдження в Україні. Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень, що мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань.