- •Предмет і задачі психологічної служби в Україні.
- •Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби системи освіти.
- •Структура психологічної служби освіти в Україні. Структура психологічної служби системи освіти України
- •Психодіагностична робота практичного психолога.
- •Профілактична робота психолога.
- •Поняття психокорекції, її мета та завдання.
- •Специфіка, мета і завдання психологічного консультування.
- •Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби на підприємстві.
- •Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога.
- •Психолого-педагогічний консиліум.
- •Збереження та створення умов для повноцінного розвитку психічного та психологічне здоров’я, як основне з завдань психологічної служби.
Структура психологічної служби освіти в Україні. Структура психологічної служби системи освіти України
Психодіагностична робота практичного психолога.
Психодіагностична робота практичного психолога - це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування.
Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу.
Психологічний діагноз - це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).
Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, які конкретизуються у трьох основних діагностичних підходах:
1. "Об'єктивний" підхід -діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
2. "Суб'єктивний" підхід - діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
3. "Проективний" підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об'єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.
Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивідуальній та груповій формі.
Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:
а) збір даних відповідно до задачі дослідження;
б) обробка та інтерпретація отриманих даних;
в) постановка діагнозу або прогнозу.
Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи:
- добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;
- забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;
- емпатійне ставлення психолога до клієнта;
- всебічність та комплексність діагностики;
-врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;
- підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.
Профілактична робота психолога.
Соціально-психологічна профілактика - це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.
Психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу.
Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за З. Кісарчук, є:
- профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;
- попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);
- психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);
- робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;
- профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;
- профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).
Наприклад, шкільний психолог спрямовує профілактику, в першу чергу, на створення в школі сприятливих умов для розвитку особистості дитини у процесі її навчання і виховання. Це може бути вивчення адаптаційних процесів, виявлення обдарованих учнів та дітей із затримкою психічного розвитку, диференціація та індивідуалізація навчання, рання профілактика соціальної та педагогічної занедбаності дітей, створення сприятливого соціально-психологічного клімату.
Профілактична робота служби сім'ї спрямована на попередження причин, які призводять до розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання. Це і консультування молодих сімей та тих, хто вступає у шлюб; проведення роботи із самотніми людьми для подолання причин, які заважають створенню сім'ї; просвіта батьків з питань сімейного виховання тощо.
Профілактична робота служб профорієнтації та працевлаштування спрямована на створення умов для запобігання масовому безробіттю, полегшення працевлаштування тощо.
Основними формами психопрофілактичної роботи є:
лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, "телефон довіри", "пошта довіри", психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо.
Психопрофілактична робота соціально-психологічної служби в тій чи іншій сфері базується на:
-прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи поведінці певного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби;
- визначенні соціально-психологічних умов, за яких ці ускладнення можна попередити або пом'якшити їх переживання;
- розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із залученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін.
