2.2 Природно-рекреаційні ресурси

Океан і моря, які омивають Японію мають для країни величезне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів. Попри те, Японія бідна корисними копалинами. Прив’язка до зовнішніх джерел сировини і ринкам збуту готових товарів стала найважливішою причиною проведення країною активної зовнішньої політики. Понад 2/3 території Японії займають лісу, чагарники; значна частина лісів, понад 1/3 –штучне насадження. Хвойні породи складають 50% загальних запасів деревини і 37% усієї лісової площі. Усього у флорі Японії нараховується близько 300 видів трав і понад 700 видів дерев і чагарників.

Ріки Японії численні, але малопротяжні. Найбільша з них – ріка Синако (367 км). Більшість рік – це бурхливі гірські потоки, джерела гідроенергетики і води для іригації. Для судноплавства ріки непридатні. Озера в Японії двох типів: глибоководні гірські і мілководні, розташовані на прибережних низинах. Достаток рік, озер, підземних вод, яким щедро нагороджена Японія, впливає благотворно на розвиток сільського господарства і промисловості. Промисловий розвиток країни викликав серйозні проблеми з забрудненням навколишнього середовища, що і привело до розвитку програми за удосконалювання контролю за станом природи.

Річки в Японії в основному гірські, їхні ресурси використовуються як для зрошення, так і для отримання електроенергії. Важливим джерелом питної води є численні невеликі озера.

Лісами вкрито 63 % території Японії. Переважають хвойні, широколистяні і субтропічні ліси. Однак власних лісових ресурсів також не вистачає для задоволення потреб виробництва.

Японія – гірська країна. Гори займають понад 3/5 території. У багатьох місцях вони дуже близько підходять до моря. Над центральною частиною

о. Хонсю височіє вулкан Фудзіяма (3776 м). Найбільші рівнини розташовані в центральній частині о. Хонсю (рівнина Канто), їх перетинають численні іригаційні канали [15].

Останнім часом у Японії особливе значення приділяється розвитку рекреаційних ресурсів. Питання культури й естетики ландшафту, декоративне садівництво, створення парків і заповідників, охорона пам’ятників старовини ввійшли в життя японського народу здавна.

31% території Японії зайнятий природними парками. Це значно більше показника європейських країн, які мають таку ж чи більшу загальну площу країни. В Японії 454 природних парків; 28 з яких є національними, їх відвідують 35 тис. туристів щорічно. 55 парків вважаються національними, кількість їх відвідувачів сягає 30 тис. щороку. Найбільше число природних парків розташоване в префектурах: Гіфу, Коті, Хоккайдо [15].

У 1973 році були створені перші підводні парки. Велике значення надається організації прибережних рекреаційних зон, численних туристичних комплексів і центрів рекреації. Індустрія туризму процвітає, навіть мінливості зими стали цінним джерелом доходу, після того як зросла популярність лижних курортів.

За розвиток туризму доводиться розплачуватись, зараз висловлюється заклопотаність значним ушкодженням природного навколишнього середовища. Тому розробляються шляхи кращого використання визначних пам’яток природи одночасно з їх захистом і збереженням. Обдарована природними красотами, Японія має намір і далі докладати зусилля для поліпшення використання збереження своїх переваг. Але в такій же мірі вона намагається в міру сил і можливості протистоять страхітливій люті природних катаклізмів, вважаючи це питанням національної важливості.