- •1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства за коатуу, кфв, копфг, квед: та іншими класифікаційними ознаками, що визначені в статуті, система управління, центри відповідальності
- •2. Фінансовий план підприємства
- •3. Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, облікова політика та організація облікового процесу на підприємстві
- •4. Організація праці та технічне забезпечення персоналу, зайнятого бухгалтерським, статистичним та податковим
- •5. Організація інформаційного, технічного та економічного забезпечення обліку, контролю та аналізу з використанням програмних продуктів
- •6. Організація первинного обліку та документообороту на підприємстві
- •7. Організація обліку і контролю в матеріально-відповідальних та підзвітних осіб підприємства
- •8. Організація обліку розрахунків з покупцями та постачальниками підприємства
- •9. Організація обліку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства
- •10. Облік доходів персоналу підприємства
- •11. Організація обліку власного капіталу підприємства
- •12. Методика закриття рахунків, формування собівартості об’єктів діяльності та фінансових результатів
- •13. Інвентаризація активів і зобов’язань на підприємстві
- •14. Організація фінансової, статистичної і податкової звітності підприємства
- •15. Методика складання балансу, звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів
- •16. Методика складання статистичної звітності підприємства
8. Організація обліку розрахунків з покупцями та постачальниками підприємства
Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники.
Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).
Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та договорів покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці.
Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін.
Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покладати на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві).
Організація обліку розрахунків з постачальниками повинна забезпечити:
- своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
- попередження простроченої кредиторської заборгованості.
Облік розрахунків з постачальниками та підрядчиками ведеться на рахунку №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками». На даному рахунку відображаються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукції, товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги. На дебеті цього рахунка відображаються суми сплачених рахунків, на кредиті обліковується сума акцептованих рахунків та матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи та послуги.
Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань. У випадку здійснення передоплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими.
З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.
Якщо спеціалізоване стороннє підприємство виконує будівельно-монтажні роботи, то розрахунки з таким підприємством належать до розрахунків з підрядниками.
Розрахунки можуть здійснюватися також між учасниками ПФГ. До складу ПФГ можуть входити промислові й інші підприємства, наукові та проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності. У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин.
Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.
Надходження матеріальних цінностей від постачальників, виконання робіт і послуг підрядчиками виробляються на підставі договорів між підприємством і постачальниками, де обумовлюються вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт, комерційні умови постачання, кількісні, якісні і вартісні показники постачань матеріальних цінностей (виконуваних робіт, послуг), терміни відвантаження матеріальних цінностей, порядок розрахунків, відповідальність і термін дії договорів, вказуються реквізити постачальника і покупця з відбитками печаток обох сторін. Ваги ТМЦ, що надходять на підприємство від постачальників повинні супроводжуватися накладними чи товарно – транспортними накладними і рахунок – фактурами, причому рахунок – фактуру постачальник міг послати відразу, або протягом 10 – ти днів.
Надходять на підприємство ТМЦ комірник повинний прийняти по кількості і якості. Після приймання ТМЦ на склад, комірник складає прибутковий ордер із присвоєнням номенклатурного номера, облік сировини ведуть у розрізі найменувань. Сировину, що надійшла на підприємство, прибуткують за фактичними цінами. Усі накладні на прихід сировини щодня здаються на перевірку в бухгалтерію.
Після оплати що надійшли ТМЦ постачальникам, дані з рахунка – фактури заносяться в книгу покупок для того, що б наприкінці місяця вивести загальну суму ПДВ за місяць.
У процесі господарської діяльності сільськогосподарські підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям і замовникам. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачі готівки під звіт, по нестачах цінностей, одержаних позиках та ін. Несвоєчасне одержання грошових коштів за реалізовану продукцію, повернення невикористаних підзвітних сум тощо призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо це відчутно в умовах інфляції. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися в господарство. З метою контролю та підтвердження сум заборгованості проводять інвентаризацію розрахунків. При інвентаризації підприємства кредитори повинні передати окремим дебіторам відомості про стан заборгованості. Дебітори зобов'язані протягом десяти днів від дня одержання виписок підтвердити суму заборгованості або ж заявити свої заперечення. Тому у бухгалтерському обліку підприємств обліку дебіторської заборгованості приділяється багато уваги. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторської заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення і відображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.
Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням установлених форм розрахункових документів:
- платіжних доручень;
- платіжних вимог-доручень;
- розрахункового чека;
- платіжної вимоги;
- акредитива.
Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) або з моменту здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.
Якщо умовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовної давності починається з:
а) дати надходження коштів на поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товари замовникові не відвантажені, роботи не виконані);
б) дати відвантаження підприємством-постачальником продукції, надання послуг (якщо оплата від замовника (покупця) не надходила);
в) дати оприбуткування товарно-матеріальних цінностей підприємством-покупцем або відображення в бухгалтерському обліку виконаних робіт, наданих послуг підприємством-замовником (якщо оплата не здійснена).
Існують і скорочені терміни позовної давності (до шести місяців), зокрема за позовами:
а) про недостачу проданих речей;
б) про оплату продукції низької якості;
в) про виявлені недоліки в роботі за договором підряду;
г) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.
Зміна терміну позовної давності не допускається.
Закінчення терміну позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Суми кредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності відносяться на результати фінансово-господарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності і відображуються у складі інших операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». При списанні з балансу кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув, виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість і відображується в обліку методом «червоне сторно» за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками» і кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи (надані послуги).
Для стягнення дебіторської заборгованості встановлені також терміни позовної давності. Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення (пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) до дебіторів-підприємств і до суду – до фізичних осіб).
