119. Малиновий клин та його доля у 1920 -1930-х рр.

Малиновий Клин — неофіційна назва регіону компактного проживання українців на Кубані (на південний схід від Ростовської області Росії). Утворився в період від кінця XVIII до кінця XIX ст. внаслідок переселення спочатку запорозьких козаків, а потім українських селян. Після зруйнування Запорозької Січі козаків було розпущено. Але у зв'язку з назріванням війни між Росією і Туреччиною царський уряд організував на початку 1787 року із запорожців так зване Військо вірних козаків, яке разом з російською армією брало участь у російсько-турецькій війні. В 1788 році його було перейменовано у Чорноморське козаче військо. Чорноморські козаки заснували на Кубані 40 курінних селищ і дали їм ті ж назви, що мали курені на Запорозькій Січі. В наступні роки туди була переселена частина колишніх козаків, які після зруйнування Січі осіли на Катеринославщині та Херсонщині. Переселенці вважали (зараз 82% Краснодарського краю росіяни) себе українцями, у деяких місцях зберігали мову, традиції, фольклор.(ВСЕ ЧТО НАШЛА ВООБЩЕ ПРО НЕГО, НЕ ГОВОРЯ УЖЕ О «доля у 1920-1930-х рр.)

120. Сірий клин та його доля у 1920 -1930-х рр.

Сірий Клин (інша назва: Сіра Україна) — неофіційна назва Південно-Західного Сибіру і ПівнічногоКазахстану з кінця XIX—початку XX століття, де розгорнулася масова українська колонізація (загальна площа колонізованої території — 460 тисяч квадратних кілометрів). За переписом 1926 року у степовому краю проживало 1.358.000 українців. Виділяють смугу шириною 150–500 кілометрів у якій українці становили більшість.30-ті роки були позначені сталінським терором і репресіями та здійсненням агресивної русифікації, яка спрямовувалась передусім на асиміляцію неросійських слов'янських народів. Після цього офіційна кількість українців у Сибіру та інших регіонах за межами Української РСР суттєво занижувалась радянською владою, в тому числі фальсифікаціями розрахунків та створенням умов, коли українці не називали себе такими під час обліків.

120. Політика українізації. “Національне відродження” 1920-х рр.

Україніза́ція 1920—30-х — тимчасова політика ВКП(б), що мала загальну назву коренізація — здійснювалась з 1920-х до початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УСРР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок у вигляді запровадження української мови в школі, пресі й інших ділянках культурного життя, а також в адміністрації — як державної мови республіки, прийняття в члени партії та у виконавчу владу українців. Украї́нський націона́льний рух — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-угорської імперії, що виступав за культурно-національне відродження й становлення української нації. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод.