23. Принцип простоти у науковому пізнанні.

Бри́тва О́ккама (чи принцип простоти) — принцип логіки, який приписують середньовічному філософу Вільгельму із Оккама (або Окхама). Принцип стверджує, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально потрібно. Цей принцип також відомий як принцип ощадливості або бритва Оккама.

Згаданий принцип лежить в основі всього наукового моделювання і побудові теорій. Він переконує нас з набору інших еквівалентних моделей будь-якого явища вибрати найпростішу. У будь-якій даній моделі, принцип простоти допомагає нам відкинути («зголити») ті поняття, змінні або конструкції, які справді не потрібні, щоб пояснити явище. Дотримуючись цих правил, розвиток моделі стане набагато легшим, а виникнення неузгодженостей, двозначностей і надмірностей зменшується.

Хоча принцип може видатися тривіальним, він критичний для конструювання моделей завдяки явищу, відомому як «недовизначеність теорій даними». Для даного набору спостережень або даних завжди існує нескінченний ряд можливих моделей, які пояснюють ці дані. Це виникає тому, що модель зазвичай являє собою нескінченний цілий ряд можливих випадків, з якого спостережувані випадки — тільки обмежена підмножина. На неспостережувані випадки модель розповсюджується за рахунок висновків, що покривають як зроблені, так і потенційні спостереження.

Хоча цей принцип необхідний для створення моделей складних систем, його використання може призвести до проблем, коли ми вибираємо між гіпотезами, які не еквівалентні (або це невідомо). Критерії простоти часто розрізняються, і часто не ясно, яка гіпотеза найпростіша. До того ж невідомо pro tanto, що найпростіша гіпотеза повинна бути правильною.

Принцип простоти зосереджує увагу на таких якостях теорії, як доступність її для розуміння і засвоєння, легкість оперування її математичним апаратом, привабливість. Прагнення до простоти є прагненням до оптимальності в організації теоретичних систем і пошуком більш інформативних форм відображення їхнього змісту.

24. Редукціонізм у науці.

Редукціонізм (від лат. reductio — повернення, приведення назад) — методологічний принцип, згідно з яким складні явища можуть бути повністю пояснені за допомогою законів, властивих явищам простішим (наприклад, соціологічні явища пояснюються біологічними або економічними законами).

Редукціонізм абсолютизує принцип редукції (зведення складного до простого і вищого до нижчого), ігноруючи появу емергентних властивостей в системах більш високих рівнів організації. Хоча як така, обгрунтована редукція може бути плідною (приклад — планетарна модель атома).

Редукціонізм являє собою одну з методологічних програм філософії науки. Варіанти її втілення можна знайти в різних науках - математиці, фізиці, хімії, біології.

Методологія редукціонізму спирається як на основну пізнавальну дію на процес редукції (від латинського reductio - повернення назад, до попереднього стану) . Методологія редукціонізму обґрунтовує як шлях до відкриття загальних законів функціонування структури об’єктів “зведення” закономірностей більш простих, зведених систем більш високого рівня організації до нижчого рівня. При цьому вважається, що закономірності нижчого рівня повністю вичерпують і пояснюють функціонування і і структуру вищого рівня, більш складних систем.

Корені редукціонізму знаходяться в історії наукового пізнання. Загальні орієнтації на процедуру “зведення” складного до простого ми знаходимо в методології механіцизму. В механистических вариантах философии и науки прошлого подобная установка играла важную роль, поскольку представители классического естествознания исходили из убеждения, что понять сущность изучаемых объектов можно только с помощью выделения всех его составляющих частей и установления точного характера их связи. Подобный подход обусловил многократные попытки представить сложное явление как сумму более простых.

В современной методологии науки Р. уже не рассматривается в качестве главной установки, полностью определяющей характер и направленность исследовательского поиска. Однако это не означает, что данный подход потерял всякое значение. Как один из познавательных приемов, он вполне эффективно используется, напр., в процессах моделирования. В самом деле, ведь никакая модель не исчерпывает всего содержания своего прообраза, являясь некоторой упрощенной формой того, как изучаемый объект представлен в структуре научного знания. Не менее успешной оказывается редукция и при построении всевозможных систем классификации, при конструирования различных идеализированных объектов, которыми оперирует теоретическое сознание, и в некоторых других познавательных актах. Отже, редукціонізм - одна методологічних програм наукового пізнання, що здійснюється на певних онтологічних і гносеологічних засадах. Підставою використання редукціонізму є також особливості самої науки.