- •Сутність фінансових відносин
- •Сутність, предмет, суб’єкти та основні норми фінансового права
- •Фінансова політика, її сутність, види і значення
- •Основні складові фінансової політики держави такі:
- •Сутність фінансового контролю та його принципи
- •15 . Бюджетна політика: завдання та основні чинники, що на неї впливають
- •16. Бюджетна стратегія: її зміст, мета та процес її розроблення. Бюджетна тактика.
- •17. Принципи бюджетної системи
- •18. Економічна сутність і склад доходів бюджету
- •19 . Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
- •20 . Бюджетний процес та бюджетний регламент: стадії бюджетного процесу
- •22 . Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів
- •23 . Контрольна та регулюючо-координуюча функція міжнародних фінансів
- •24 . Міжнародний фінансовий ринок, його структура.
- •25 . Міжнародні розрахунки та валютне регулювання
- •26 . Валютний курс: основні методи визначення курсу валют
- •27. Міжнародні економічні організації та міжнародні фінансові інституції
24 . Міжнародний фінансовий ринок, його структура.
Міжнародний фінансовий ринок - це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.
За своєю структурою світовий фінансовий ринок - це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між кредиторами і позиковцями. Через них здійснюється рух позикового капіталу. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові установи, фінансові посередники. Акумулюючи грошові нагромадження одних суб'єктів (державних органів, приватних фірм, страхових копаній тощо), вони позичають ці нагромадження іншим - державним органом, міжнародним і регіональним організаціям.
25 . Міжнародні розрахунки та валютне регулювання
Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті.
Основою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішня торгівля. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів закордоном і наданням економічної допомоги країнам.
Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:
1. регулювання курсу національної валюти;
2. організація розрахунків в іноземній валюті;
3. відкриття рахунку в іноземній валюті;
4. купівля іноземної валюти;
5. розрахунки по експортно-імпортних операціях;
6. здійснення резидентами іноземних інвестицій;
7. операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;
8. порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
9. правила переказу іноземної валюти.
26 . Валютний курс: основні методи визначення курсу валют
Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн або в міжнародних розрахункових одиницях.
Установлення валютного курсу необхідне для обміну валютами під час здійснення торгівлі товарами, послугами, у процесі руху капіталів та кредитів, для порівняння цін світових та національних ринків.
1. Метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в цій валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах. На основі зіставлення і визначається валютний курс грошової одиниці даної країни, що береться за умовну одиницю.
2. Метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого "споживчого кошика"). При даному методі, як і при попередньому, спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляються з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити.
3. Метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат у країнах, що зіставляються: заробітна плата, норма позичкового процента, рента і показник продуктивності праці.
