71. Чому на 100% потрібно завантажувати найменш продуктивні дільниці виробництва.

Результативність роботи підприємства визначається продуктивністю вузького місця.

Режим роботи ділянок необхідно синхронізувати з режимом роботи вузького місця. Для цього найменш продуктивні дільниці виробництва завантажуються на 100%, а пропускна здатність нарощується.

Головне правило: робота є – роби її швидше, немає – не створюй.

72. Які наслідки для підприємства може створювати незавершене виробництво?

Незавершене виробництво – це незакінчена продукція, яка знаходиться на підприємстві або на складі.

Чим більше на підприємстві незавершеного виробництва, тим більше обігових коштів знаходиться за межами обігу і ,як результат, підприємство не одержує прибутку.

Гроші приносять прибуток, якщо знаходяться в постійному обігу (купив-продав).

Незавершене виробництво – це ЗЛО.

73. Теорія обмежень вимагає: коли робота є - робити її якомога швидше, коли роботи немає - не створювати її. Чому?

Правило TOC - система не повинна бути завантажена на 100%. Згідно ТОС, якщо на ділянці, що має найвищу продуктивність, простоює обладнання, в цьому немає нічого страшного, бо не буде вироблятися незавершена продукція, яку не зможуть обробити менш продуктивні дільниці та яка буде створювати складські запаси.

коли робота є - робити її якомога швидше, коли роботи немає - не створювати її

У магазині, наприклад, має бути стільки персоналу, щоб навіть при найбільшому напливі клієнтів нікому не довелося чекати більше п'яти хвилин. Зрозуміло, що тоді значну частину дня більшості продавців у магазині не буде чим зайнятися. Що вони роблять? Вони перевішують одяг з місця на місце, поправляють вішалки і т.д.

У виробничих компаніях це дуже болюче питання. Бо саме там може створитися враження, що є сенс працювати навіть тоді, коли попиту немає. У вільний час варто озирнутися, подумати про поліпшення, які допоможуть компанії, але не виробляти того, що не потрібно. Хіба можна уявити, щоб пожежники організували пожежі, щоб бути зайнятими.

74. Пояснити принципи функціонування витягаючого та виштовхуючого виробництв.

"Виштовхуюча" система орієнтована переважно на відносно постійний попит протягом досить тривалого проміжку часу. Наприклад, підприємство уклало договір про поставку продукції в обсязі 120 одиниць рівними частинами в кінці кожного місяця. Тому воно встановлює план виготовлення 10 одиниць продукції в кожному звітному місяці. Ця продукція накопичується на складі й у кінці місяця поставляється споживачу.

У виштовхуючій виробничій системі матеріальні ресурси подаються з попередньої операції на наступну відповідно до заздалегідь сформованих графіків поставок. Якщо робоче місце вільне то ресурс поступає в обробку, якщо зайняте – на склад .

Виштовхуюча система передбачає, що кожна виробнича дільниця отримує завдання на виготовлення продукту і звітує про його виконання. Ділянки діють як би ізольовано, їх цікавлять тільки виконання термінів і обсягів власного планового завдання й не цікавить, що буде з виробами, які відправлені на склад. При наявності залишків на складі виникає надлишок запасів і як наслідок зростають витрати. Якщо дільниця вчасно не поповнила запас виникає дефіцит, і наступна дільниця залишається без роботи, що може привести до зупинки виробничого процесу.

У "витягаючій" системі виробничі підрозділи (цехи, дільниці, виконавці), а також підприємства - суміжники поставляють і споживають продукцію тільки тоді, коли на неї виникає попит. Наприклад, у магазині верхнього одягу продавець починає обслуговувати покупця тільки тоді, коли той проявив бажання купити якусь річ. Бензоколонка починає працювати тоді, коли клієнт сплатив вартість пального. Система находиться в очікуванні поки немає споживачів і приводиться в дію при надходженні запиту на обслуговування чи виготовлення продукту.

Особливістю витягаючої системи є те, що план роботи, складений тільки для одного виробничого підрозділу, автоматично породжує плани робіт для всіх інших ділянок, включених в технологічний ланцюжок. Наприклад, громадянину потрібно купити кілограм цукру. Він звертається в магазин, той на продуктову базу, а база на цукровий завод. Таким чином громадянин привів у дію всю систему поставки цукру, кілограм якого став планом для всіх учасників цього ланцюга постачання. Ця система заснована на "витягуванні" продукту наступною операцією з попередньої операції.

Сигнал для початку виробничого процесу на підприємстві подає споживач. Сигналу нема - виробничий процес зупинено, бо немає чого робити. Через це на підприємстві у першу чергу слід оцінювати виробничий процес з точки зору споживача. Питання завжди одне: «Чого чекає від цього процесу споживач?» Необхідно робити той продукт, на який надійшла заявка внутрішнього (підрозділ підприємства) або зовнішнього на вільному ринку споживача.