21. Первісне нагромадження капіталу та умови винекнення капіталістиичного ладу. Основні ознаки.

Первісне нагромадження капіталу — процес відокремлення маси дрібних товаровиробників від засобів виробництва та їх перетворення на вільних найманих працівників, з одного боку, і зосередження засобів виробництва та інших об'єктів власності й видів багатства в руках незначної меншості — з іншого, внаслідок чого капіталізм на певному етапі перетворюється на прогресивніше і гуманістичніше суспільство.

Первісне нагромадження капіталу зумовлене дією закону адекватності виробничих відносин рівню, характеру і структурі розвитку продуктивних сил, концентрації виробництва, закону вартості та ін. Так, розвиток товарно-грошових відносин за феодалізму спричинив диференціацію товаровиробників, зубожіння одних і збагачення інших. Конкретні передумови нагромадження капіталу треба з'ясовувати передусім в кожній із сторін суспільного і технологічного способу виробництва.

Еволюційним шляхом первісне нагромадження капіталу здійснювалось при переході від відробної форми феодальної земельної ренти до продуктової, а потім до грошової, що супроводжувалося запровадженням капіталістичної оренди. Об'єктом купівлі-продажу дедалі частіше стає феодальна земельна власність. Еволюційне нагромадження капіталу в Україні відбувалося внаслідок розвитку фільваркової системи, що супроводжувався зменшенням селянських наділів і зростанням чисельності безземельних і малоземельних селян (на кілька століть пізніше, ніж у Західній Європі).

Первісне нагромадження капіталу відбувалось також і революційним шляхом, насильницькими методами. Так, в Англії у XVI—XVII ст. лендлорди примусово експропріювали общинні землі і приватні землі вільних селян. Цьому сприяла держава, яка приймала відповідні закони. Внаслідок насильницьких дій (які ініціювали зростання цін на вовну, розвиток мануфактур) землі позбулись приблизно 1,5 млн селян. Захоплені землі передавались в оренду підприємцям. Паралельно з цим проходив процес утворення капіталістичних фермерів.

Змішаними методами первісного нагромадження капіталу були також система протекціонізму, колоніальна торгівля, піратство, державні позики і податки тощо.

На відміну від класичного механізму формування класу капіталістів (який застосовувала більшість країн у період первісного нагромадження капіталу), в якому поєднувались методи поступового збагачення (значною мірою завдяки підприємницькій діяльності, організаторським здібностям, працелюбству, бережливості та ін.) і насильницького пограбування, в Україні цей клас з 90-х років XX ст. формується через перерозподіл державної власності шляхом масового розкрадання, тінізації економіки, активізації економічної злочинності, через недосконалість чинного законодавства тощо. Так, згідно з оцінкою колишнього міністра внутрішніх справ України Ю. Кравченка, до 2/3 випадків приватизації в нашій країні були пов'язані з порушенням Кримінального кодексу.

Функціональне нагромадження капіталу.

Після завершення первісного нагромадження відбувається його функціональне нагромадження в основному економічними методами у двох формах: формальне та реальне.

Формальне нагромадження капіталу — нагромадження грошей, цінних паперів (а отже, грошового І фіктивного капіталів), які є потенційними носіями відносин капіталістичної власності і можуть за певних умов перетворитись на засіб привласнення чужої праці.

Таке нагромадження не може, однак, забезпечити зростання капіталістичної власності за рахунок чужої праці.

Реальне нагромадження капіталу — нарощування матеріально-речового змісту продуктивної, торгової та інших форм капіталу, які у процесі розвитку відносин економічної власності слугують знаряддям привласнення додаткової І частково необхідної праці.

Нагромадження капіталу підпорядковується дії законів концентрації і централізації капіталу і в процесі еволюції економічної системи капіталізму набуває форм індивідуального, акціонерного, монополістичного (у тому числі олігополістичного), державного, транснаціонального та іншого капіталів. При цьому відбувається процес діалектичного заперечення досконалішими формами капіталу менш розвинутих, що наповнює конкретним змістом дію капіталістичного нагромадження.

Пізніше середньовіччя — у Західній Європі це період XVI- першої половини XVII в. — характеризувалося розкладанням феодальних відносин і зародженням капіталізму. Найбільше інтенсивно ці процеси розвивалися в таких країнах, як Англія й Нідерланди. Розвиток продуктивних сил у промисловості. Основною передумовою появи капіталістичних форм виробництва був розвиток продуктивних сил, удосконалювання знарядь праці. До початку XVI в. у ряді галузей ремісничого виробництва відбулися помітні зрушення. У промисловості усе ширше застосовувалося в якості енергетичної сили водяне колесо. Примітивне водяне колесо нижнебойного дії (, що приводиться в рух бігом води) застосовувалося в мірошницькій справі вже в античності. В XIII в. одержало поширення верхнебойное колесо (, що оберталося силою падаючої води), що набагато збільшило його потужність. Це колесо можна було встановлювати не тільки на ріках, але й на відвідних каналах, застосовувати в різних галузях промисловості — сукнарстві Зросла потреба в чорних металах для виробництва знарядь праці й зброї змушувала збільшувати видобуток руд і виробництво чавуну, заліза й стали. Оскільки поклади руди на поверхні були вже вичерпані, в XV в. почали робити глибокі шахти зі штреками — розбіжними в різні сторони відгалуженнями — і штольні — горизонтальні й похилі виходи для видобутку руд у горах. З винаходом друкарства почала розвиватися нова галузь виробництва — типографська справа. Важливе значення мало вдосконалювання навичок і технічної кваліфікації працівників. Ріст поділу праці у виробництві у зв'язку з ускладненням його технології й організації сприяв поглибленню спеціалізації, виділенню нових професій, удосконалюванню робочих інструментів, загальному підвищенню продуктивності праці. наряддя сільськогосподарського виробництва були колишніми — плуг, борона, коса, серп. Але тепер вони стали більш досконалими, робилися із кращого металу, були легше й зручніше. Із другої половини XV в. у деяких країнах застосовувався легкий плуг, у який впрягали 1-2 коня, а управляв їм одна людина. Проте й у сільськім господарстві спостерігався відомий прогрес. Дрібне за своїм характером феодальне виробництво було неможливо без наділення землею кріпаків і залежних селян, що володіли примітивними знаряддями праці. Точно так само й ремісники, як об'єднані в цехи, так і сільські кустарі, володіли знаряддями своєї праці, допоміжними матеріалами й сировиною. Капіталістичний спосіб виробництва, який припускає створення щодо великих підприємств, заснований на експлуатації особисто вільних найманих робітників, позбавлених засобів виробництва.