43. Грошові реформи в Україні . Їх методи і наслідки.

Види:

• Становлення нової грошової системи

• Часткова зміна грошової системи

• Стабілізація національної гр..одиниці

Грошова реформа в 996 р. в Україні мала всі 3 ознаки.

Лише після успішних наслідків економічних перетворень і розвитку національної грошової системи було розпочато завершальну фазу грошової реформи. В ході її проведення 2-16 вересня 1996 р. реалізовано такий комплекс заходів:

-проведено деномінацію українського карбованця;(укрупнення грошової одиниці)

-у грошовий обіг впроваджено нову постійно діючу національну грошову одиницю - гривню;

-замінено чинний тоді масштаб цін: 100 тис. українських карбованців на 1 гривню;

-впродовж всього періоду обміну старої грошової одиниці на гривню діяв єдиний порядок обміну без будь-яких обмежень;

-замінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів,

-заробітної плати, пенсій, стипендій, платіжних зобов´язань тощо.( нуліфікація)

Наслідки: Проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників і запасів грошей (готівкових і безготівкових) та всіх поточних доходів фізичних та юридичних осіб, незалежно від обсягу пред´явлених запасів грошей і розмірів доходів, підтвердила соціально справедливий характер реформи, її неконфіскаційний характер. А використані принципи організованості й забезпеченості матеріальними ресурсами та прозорість грошової реформи завоювали довіру до гривні з боку громадян і підприємців. Обґрунтованість розрахунково встановленого курсу гривні до долара як 1,76 грн./1 дол. підтвердили вільні ринкові торги на Міжбанківській валютній біржі України впродовж наступних років. Лише світова фінансова криза 1998 р. та зовнішній інфляційний тиск перервали стабільність курсу гривні. Процеси зростання виробництва, зміцнення фінансів і банківської системи у 2001 р. створили умови для поступового піднесення курсу і стабілізації купівельної спроможності гривні в нових економічних умовах.

44. Комерційні банки, їх функції, класифікація, характеристика операцій.

Комерційний банк - установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку.

Комерційні банки розрізняються:

1.За власністю статутного капіталу і способами його формування

• Державні

• Акціонерні

• Приватні

• за участю іноземного капіталу та ін.;

2. Залежно від діапазону операцій розрізняють банки:

• універсальні (багатоопераційні), які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, по суті, здійснюють всі основні банківські операції;

• спеціалізовані, які у своїй діяльності обслуговують: певну категорію клієнтів (банки з клієнтською спеціалізацією); переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі (банки з галузевою спеціалізацією);

• -банки з надання невеликої кількості послуг для більшості своїх клієнтів (банки із функціональною спеціалізацією).

3. За територією діяльності — регіональні, міжнародні, республіканські та ін.

Основні функції комерційних банків: залучення і нагромадження вільних коштів підприємств, організацій, установ, населення та їх перерозподіл на основі принципів кредитування; касове та інше обслуговування підприємств, організацій, населення; здійснення комерційних операцій за дорученнями клієнтів та в інтересах банку; зберігання валютних резервів у межах, визначених НБУ; виконання операцій із заліку векселів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, векселів, акцій, облігацій тощо).