6 Ілюстрації

6.1 Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті.

6.2 Назва ілюстрації розміщується під ілюстрацією (додаток Г) і містить слово „Рис. ”, яке разом з назвою ілюстрації розміщується після пояснювальних даних (підрисункового тексту) з абзацного відступу без крапки в кінці з вирівнюванням по ширині. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Наприклад:

Рис. 1.5 – Доцентрова бурякорізка СЦ2Б-24

Цифра 1 вказує на номер розділу письмової роботи, а цифра 5 – порядковий номер рисунку в межах цього розділу.

7 Таблиці

7.1 Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиць (додаток Д). Назва таблиці розміщується над таблицею з абзацу з форматуванням по ширині, наприклад:

Таблиця 4.2 – Порівняльні характеристики центрифуг

7.2 Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

7.3 Заголовки граф таблиці розпочинаються з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

7.4 Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуться з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставляться. Заголовки і підзаголовки граф подаються, як правило, в однині.

7.5 У таблицях слід використовувати менший шрифт – кегль 12 і тільки інтервал 1.

8 Формули та рівняння

8.1 Формули та рівняння розташовуються безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння має бути вільний рядок (один натиск клавіші Enter).

Посилання на порядкові номери формул або рівнянь у тексті наводяться в дужках. Для зручності розміщення формули і її номера, їх слід розміщувати у прихованій таблиці на 3–4 стовпчики. Наприклад:

Визначаємо товщину стінки циліндричної обичайки за формулою:

,

(3.1)

де Р – тиск у середині циліндричної обичайки.

9 Список використаної літератури

9.1 Список літератури, на яку є посилання в основній частині навчальної роботи, подається в кінці з нової сторінки. У відповідних місцях тексту повинні бути посилання.

9.2 Використані джерела подаються у списку в порядку, у якому вони вперше згадуються в тексті, і нумеруються арабськими цифрами без крапки, з абзацу. Порядкові номери джерел у списку літератури є посиланнями в тексті (номерні посилання). Посилання оформлюється в тексті в такому вигляді як [8, 45], де перша позиція є вказівкою на номер джерела в списку літератури, а друга – номер сторінки, на якій розміщується використана цитата.

9.3 Бібліографічні описи використаної літератури у списку оформлюються відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, зокрема ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 (ГОСТ 7.1-2003, IDT).

9.4 Спочатку в списку розміщується прізвище, і тільки потім ініціали, між ініціалами і прізвищем обов’язково ставиться кома. Потрібно слідкувати аби в позиціях списку вказувалися скрізь або тільки подвійні ініціали, або тільки один ініціал (останнім часом використовується лише ініціал імені):

Жук, Н. П. Курс теории коррозии и защиты металлов [Текст] / Н. П. Жук. – М. : Металлургия, 1976. – 472 с.

Скорчеллетти, В. В. Теоретические основы коррозии металлов [Текст] / В. В. Скорчеллетти. – Л. : Химия, 1973. – 264 с.

9.5 Для статей з газет, журналів обов’язковими реквізитами є: автор статті, її назва, назва, номер, рік виходу газети, журналу, сторінки, на яких розміщено статтю. Ці дані також обов’язково розмежовуються певним набором знаків, наприклад:

Закон України „Про електронні документи та електронний документообіг” [Текст] // Вісник ДКУ. − 2003. – № 1. – С. 36–48.

9.6 Якщо використане джерело є статтею зі збірника чи розділом з книги, то зразу вказується автор статті чи розділу, назва статті чи розділу, а далі через дві скісні риски (//) – вихідні дані збірника чи книги. Наприклад:

Матвєєва, Д. С. Документи / Д. С. Матвєєва // Актуальні проблеми сучасного документознавства : зб. наук. праць / за ред. В. Ю. Старченко. – Донецьк : Факел, 2000. – Вип. 11. – С. 56 – 59.

9.7 Якщо книга написана двома чи трьома авторами, то вона розміщується на прізвище першого автора. У заголовку вказується лише один, перший автор, а всі автори подаються після назви за однією скісною рискою (/), наприклад:

Беспалый, К. А. Разработка эпоксидных покрытий для контакта с пищевыми средами [Текст] / К. А. Беспалый, Э. Ф. Ицко // Лакокрасочные материалы и их применение. – 1998. – № 8. – С. 22–25.

Новицкий, В. С. Коррозионный контроль технологического оборудования [Текст] / В. С. Новицкий, Л. М. Писчик. – К. : Наукова думка, 2001. – 171 с.

Шлугер, Г. А. Коррозия и защита металлов [Текст] / Г. А. Шлугер, Ф. Ф. Ажогин, К. А. Ефимов. – М. : Металлургия, 1981. – 216 с.

9.8 Книга, написана чотирма авторами, розміщується в списку на перші літери своєї назви, а у відомостях про відповідальність (через одну скісну риску (/)) обов’язково вказуються всі чотири автори:

Защита от коррозии углеродистых сталей в средах кондитерского производства / З. Г. Снобельская, Л. П. Споканова, А. Ш. Чавчанидзе, А. В. Крементуло // Коррозия и защита от коррозии. – 2003. – № 3. – С. 24–26.

9.9 Книга, написана більше, ніж п’ятьма авторами, розміщується в списку на перші літери своєї назви, а у відомостях про відповідальність (через одну скісну риску (/)) обов’язково вказуються тільки три перших автори і зазначається та ін. (и др., et al.):

Микроструктура и коррозионное поведение высокохромистых чугунов в средах сахарного производства / Е. Зумельзу, К. Кабезас, О. Опиц и др. // Защита металлов. – 2003. – № 2. – С. 207–212.

9.10 Якщо документ видано за загальною редакцією, то він також розміщується на назву, а у відомостях про відповідальність вказується редактор:

Структура и коррозия металлов и сплавов [Текст] : атлас / под ред. Е. А. Ульянина. – М. : Металлургия, 1989. – 400 с.

9.11 Міждержавним стандартом ГОСТ 7.84–2001 Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов встановлено і правила опису електронних ресурсів. Наприклад:

Hatakenaka, S. Higher Education in Turkey for 21st Century : size and Composition, November 2006 [Electronic resource] / S. Hatakenaka. – Mode of access : http ://www.siteresources.worldbank.org/.

Газизова, А. И. Модернизация турецких университетов в контексте перспектив развития экономики страны [Электронный ресурс] / А.И. Газизова. – Режим доступа : http ://www.aha.ru/~moscow64/educational_book/

9.12 Джерела у списку не перекладаються, а подаються тією мовою, якою вони вийшли у світ. Всі використані джерела розміщуються з наскрізною нумерацією за зведеним російсько-українським алфавітом (Д, Е, Є, Ё, Ж, З, И, І, Ї...; у кінці алфавіту – Щ, Ъ, Ы, Ь, Э, Ю, Я), а іншомовні джерела – у кінці списку за латинським алфавітом за тією ж нумерацією.

9.13 У списка літератури слід використовувати загальноприйняті скорочення, зокрема такі як С., с. (Сторінки, сторінка), Т., т. (том), Кн. (Книга), Ч. (Частина), Вип. (випуск), за ред. (за редакцією) та ін.

Відповідно до ДСТУ 3582-97 у списках літератури до початкової літери скорочуються назви тільки таких міст як К. (Київ), О. (Одеса), Д. (Дніпропетровськ), Т. (Тернопіль), Х. (Харків), М. (Москва), Л. (Львів), Л. (Ленінград). Решту назв міст у списках літератури слід подавати тільки повністю!