Поняття аудиторської стратегії.
Аудиторська стратегія – загальний план проведення аудиторської перевірки, що містить основу для наступного прийняття рішень з приводу характеру, строків та глибини конкретних процедур, що мають бути виконані у ході перевірки.
Розробка аудиторської стратегії здійснюється наступним чином: по-перше, необхідно визначити обсяги перевірки. Як ми уже говорили раніше, це включає вивчення форм звітності, що застосовуються на підприємстві, специфіки їх складання, а також ознайомлення із нормативною базою, на яку спирається підприємство у своїй діяльності (наявність галузевих особливостей тощо). Можлива ситуація, коли клієнт (підприємство, де проводиться перевірка) має у своєму складі декілька заводів та фірм (скажімо, заводи-виробники та торговий дім), тоді необхідно уважно дослідити всі можливі відмінності у обліковій політиці.
Наступним кроком у розробці аудиторської стратегії є визначення основної направленості перевірки. Це включає у себе розрахунок рівня суттєвості, попереднє визначення найбільш проблемних областей з найвищим ризиком виявлення суттєвих помилок та неточностей. Уважно вивчивши оборотно-сальдову відомість, або головну книгу, аудитор визначає рахунки з високим сальдо по рахунку, або з великими оборотами за період, що перевіряється.
Як правило, будь-яка аудиторська перевірка проходить у декілька етапів. Детальніше ми розглянемо їх трохи пізніше, але хочу зазначити, що дуже часто під час розроблення аудиторської стратегії використовуються результати попередньої перевірки.
Значення аудиторської стратегії на перший погляд непомітне, але дуже важливе для аудиторської компанії в цілому. Саме під час розробки стратегії керівник перевірки визначає кількість ресурсів, які необхідно буде залучити під час перевірки. Що ми маємо на увазі? Йдеться про наступне:
кількість спеціалістів вищої кваліфікації для перевірки найбільш ризикованих та складних об’єктів та процесів;
кількість працівників, яка знадобиться для проведення такої важливої процедури як інвентаризація запасів;
розподіл часу на планування, тестування, огляд, написання звітності та складання висновку;
як і коли визначені ресурси будуть використовуватись на кожному етапі перевірки (попередній аудит, інвентаризація, завершальна перевірка) та яким чином буде здійснюватись контроль за роботою аудиторської групи під час перевірки.
Тепер звернемося до розгляду вищезазначених етапів перевірки. Зазвичай, кожна аудиторська перевірка має три окремих етапи: попередня перевірка, перевірка на дату складання балансу та перевірка, що проводиться після дати складання звітності. У схематичному вигляді це можна зобразити таким чином:
Втім, на нашу думку, правильніше розглядати всі ці етапи перевірки не як самостійні етапи, а як елементи однієї перевірки. Це пояснюється тим, що підприємство постійно розвивається, впроваджує нові технології, відбуваються зміни в економіці, в галузі, в законодавстві тощо, і аудитор повинен всі ці зміни бачити, вносити свої корективи, давати поради. Крім того, сьогодні дуже активно застосовуються комп’ютерні технології (наприклад, продаж товарів по Інтернету), що вимагає від аудитора постійно слідкувати за роботою системи внутрішнього контролю. При цьому планування аудиту є невід’ємною складовою кожного із етапів.
Зупинимося на більш детальному огляді кожного із етапів. Отже, попередній аудит, проводиться, як правило станом на 30 вересня звітного року, тобто, за результатом 9-місячної діяльності підприємства. На даному етапі, зазвичай, складаються документи, що описують підприємство, особливості його діяльності, його структуру тощо. Проводиться також вивчення та тестування системи внутрішнього контролю. Використавши дані Звіту про фінансові результати за 9 або 10 місяців, аудитори проводять тестування таких статей як витрати, заробітна плата, продажі, закупівлі тощо. Якщо робота на попередній стадії аудиту була організована ефективно, це дозволить значно зменшити витрати часу при проведенні завершального аудиту після закінчення звітного періоду. Яким чином відбувається ця економія? Оскільки аудитори уже виконали перевірку даних за 9-10 місяців, то під час кінцевої перевірки необхідно буде провести тестування лише за 2 або 3 місяці.
Кінець звітного періоду. Цей етап є надзвичайно важливим для тих підприємств, що мають значні обсяги матеріальних запасів. Оскільки, на кінець звітного періоду практично всі підприємства проводять інвентаризацію своїх запасів, аудитор обов’язково має бути присутній під час виконання цієї процедури. Можлива ситуація, коли через значний обсяг запасів інвентаризація проводиться до чи після завершення звітного періоду. У такій ситуації, аудитор за допомогою первинних документів має від слідкувати рух запасів і вийти на сальдо по рахунку «Запаси» станом на 31 грудня. Крім інвентаризації, на окремих об’єктах може бути виконана процедура фізичного огляду основних засобів та перерахунку готівкових коштів (наприклад заклади ігрового бізнесу). Доцільним є також виконання такої процедури як відправлення підтверджень, тобто актів звірки із дебіторами, кредиторами та банківськими установами, що значно зекономить час під час остаточної перевірки.
Остаточна (заключна) перевірка після закінчення звітного періоду. Під час цього етапу забезпечується виконання решти необхідних процедур, перевірка балансових статей, проведення додаткового тестування по статтям звіту про фінансові результати та іншим формам звітності і, звичайно, складання аудиторського висновку про достовірність перевіреної звітності.