12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Звязок німецького гуманізму з ідеями Реформації.

Німеччина. не є політ.-розвиненою, є децентралізованою, не має політ. стратегії, розвиток є нерівномірним;

Міжусобиці між феод. верхівкою і лицарством. Німеччина – суцільна периферія;

Розпорошення і свавілля призводять до великої соціальної диференціації. Становище села скрутне, війни. Феодальна верхівка господарювала не розвиваючи країну (на відміну від Італії та Медичі, який цьому сприяв);

Господарювання папського Риму, папська курія торгувала індульгенціями, проводила політ. контроль.

Утворення третього прошарку – німецьке бюргерство. Воно підтримало феодалів. Як наслідок – рефеодалізм, що перечить Визначенню Відродження.

Ускладнювалася ситуація реформаційним рухом + селянською революцією (1522-1525 рр.).

Реформаційний рух в Німеччині має 2 основні течії: 1) Помірна бюргерська Реформація, на чолі з Лютером, яка об»єднала опозиційні течії серед правлячих класів; 2). Плебейсько – християнська, революційна, пов’язана з Великою селянською війною.

Наслідком цього став сильний богословський, християнський вплив; розвиток через війни прошарку шахраїв, грабіжників; двоїстий характер нім. Відродження: з одного боку – замкнено-вчений низовий, а з іншого – грубуватий; але розвивається лінгвістичний напрямок, вченість; німецькі гуманісти через переклади переймалися італійською культурою, освічували населення.

Тривало Нім. Відр. з останнього десятиріччя XV століття до першої чверті XVI століття. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції але є у чому вони різняться. Зміни в культурі, інтерес до античності. Гуманізм починають зявлятись вчені, науки про людину, раніше тільки богословя потім більш гуманітарні науки. Сильний вплив готичної культури з дедалі більшою тенденцією до світськості. Заглиблення у внутрішній світ людини. Сильний вплив реформації. Ретельне, реалістичне відображення у творах мистецтва навколишнього світу. Загальна особливість Північного Відродження — гуманістична творчість розгортається у вченому, ідеологічному аспекті. Це філософські суперечки, теологічні проблеми, боротьба гуманістів із середньовічною схоластикою. Культура в цей період має яскраво виражений релігійний характер, боротьба між папою та імператором, тобто протистояння духовної та світської влади. Розгорається Реформація, Мартін Лютер 1517. нім церква не потребує папської доп,духівництво не потрібне взагалі. В цей же час має місце гуманістичний рух. Щодо специфічних рис — термін неподолане Середньовіччя багато рис СВ у сюжетиці, стилістиці. Релігійна спрямованість. Починається пізніше ніж Італ. Починаючи з Реформації образ Бога починає зникати. Людина починає ставитися до світу обєктно. Тобто усвідомлює що може змінювати світ навколо своєю діяльністю. Спрямовує цю діяльність не на град небесний а на град земний. Літературу гуманістичного спрямування представляють Ульріх фон Гуттен, Йоган Рейхлін, Еразм Роттердамський. Наприкінці XV ст. під значним впливом національної літературної традиції розвинулася творчість страсбурзького гуманіста Себастіана Бранта.