- •1. Часо-просторові параметри західноєвропейського Відродження
- •2.Перехід від теоцентричної до антропоцентричної картини світу як світоглядне ядро Відродження.
- •3. Відновлення в правах матеріально-чуттєвого аспекту світу та людини.
- •4. Роль античності
- •5. Ренесансний гуманізм та індивідуалізм
- •6. Типологічні риси літератури Відродження
- •7Періодизація Відродження в Італії.
- •8. Поетична творчість Петрарки
- •9.Історія створення , структура та змістове наповнення збірки Петрарки Канцоньєре.
- •10. Новаторство Бокаччо-новеліста. Поєднання в Декамероні фольклорної традиції з новим гуманістичним світобаченням.
- •11. Звільнений Єрусалим т.Тассо як ідейно-естетичний підсумок італійського Відродження.
- •12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Звязок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
- •13. Визначальні риси проблематики та поетики бюргерської літ-ри Німеччини. Корабель дурнів с. Бранта.
- •14. Майстерзингерська лірика г. Сакса: тематика та естетика.
- •15. Діяльність німецьких гуманістів. Ульріх фон Гуттен та Листи темних людей в боротьбі проти обскурантизму та невігластва.
- •16. Еразм Роттердамський — найвпливовіший мислитель Європи початку XVI ст. Похвала глухості.
- •17. Культурно-історичні умови становлення Відродження у Франції.
- •18. Діяльність гуртка Маргарити Наваррської. Порівняльний аналіз Гептамерону та Декамерону Дж. Бокаччо.
- •19. Діяльність поетів Плеяди з реформування французької мови та поезії.
- •20. Зіставлення поетичного спадку п.Де Ронсара та ж. ДюБелле: тематика, стиль, атмосфера.
- •22. Роман ф. Рабле як системна критика всіх аспектів життя феодального суспільства
- •23. Реабілітація матеріально-тілесного начала в романі ф. Рабле
- •25. Відродження в іспанії як золота доба драматургії та театру. Драматургічна спадщина лопе де вега
- •26. Основні мотиви та суспільне значення пєси Овече джерело
- •27. Типологія іспанського роману доби відродження
- •28. Соціально психологічні передумови виникнення жанру пікарескного роману. Композиційно стильові особливості жанру
- •29. Загальна характеристика творчого шляху сервантеса
- •30. Дон Кіхот як перший роман нового типу.
- •31. Проблема ілюзії та дійсності
- •36. Жанр сонету
- •37.Розвиток англійської драматургії Відродження до Шекспіра.
- •38. «Шекспірівське питання» і ставлення до нього на сучасному етапі.
- •39.Традиційна періодизація творчості Шекспіра.
- •40.Сонети Шекспіра як вершина сонетної лірики Ренесансу.
- •41.Головні сюжетні та світоглядні параметри комедійної творчості Шекспіра. Аналіз однієї з прочитаних комедій.
- •42. Кризи гуманізму у зрілих трагедіях Шекспіра.
- •43. Філософська глибина та універсальне бачення образу Гамлета
- •44.Застосування поліметодологічних підходів до інтерпретації творчості Шекспіра на пр. Одного з творів
- •45. Сімнадцяте століття як окрема культурна епоха в історії Європи.
- •46.Філософсько-естетичні підвалини класицизму. Звязок цього напряму з суспільно-політичним життям Франції у хvii ст. Формулюваня норм класицистичного мистецтва у праці н. Буало
- •47. Конфлікт між обовязком та почуттямрозумом та пристрастю в трагедії Корнеля Сід
- •48. Модифікація класицистичної парадигми в драматургії Корнеля та Расіна
- •49. Комедійна творчість ж б Мольєра як синтез народних сміхових традицій з настановами класицизму
- •50. Тартюф як універсальний тип святенника
- •51. Мистецька модель хаотичного світу в літ.Бароко
- •52.Релігійно-містичне підґрунтя драматургії п.Кальдерона. Життя є сон
- •54. Внутрішні особливості англійської метафізичної поезії
12. Суспільно-духовні обставини перебігу Відродження в Німеччині. Звязок німецького гуманізму з ідеями Реформації.
Німеччина. не є політ.-розвиненою, є децентралізованою, не має політ. стратегії, розвиток є нерівномірним;
Міжусобиці між феод. верхівкою і лицарством. Німеччина – суцільна периферія;
Розпорошення і свавілля призводять до великої соціальної диференціації. Становище села скрутне, війни. Феодальна верхівка господарювала не розвиваючи країну (на відміну від Італії та Медичі, який цьому сприяв);
Господарювання папського Риму, папська курія торгувала індульгенціями, проводила політ. контроль.
Утворення третього прошарку – німецьке бюргерство. Воно підтримало феодалів. Як наслідок – рефеодалізм, що перечить Визначенню Відродження.
Ускладнювалася ситуація реформаційним рухом + селянською революцією (1522-1525 рр.).
Реформаційний рух в Німеччині має 2 основні течії: 1) Помірна бюргерська Реформація, на чолі з Лютером, яка об»єднала опозиційні течії серед правлячих класів; 2). Плебейсько – християнська, революційна, пов’язана з Великою селянською війною.
Наслідком цього став сильний богословський, християнський вплив; розвиток через війни прошарку шахраїв, грабіжників; двоїстий характер нім. Відродження: з одного боку – замкнено-вчений низовий, а з іншого – грубуватий; але розвивається лінгвістичний напрямок, вченість; німецькі гуманісти через переклади переймалися італійською культурою, освічували населення.
Тривало Нім. Відр. з останнього десятиріччя XV століття до першої чверті XVI століття. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції але є у чому вони різняться. Зміни в культурі, інтерес до античності. Гуманізм починають зявлятись вчені, науки про людину, раніше тільки богословя потім більш гуманітарні науки. Сильний вплив готичної культури з дедалі більшою тенденцією до світськості. Заглиблення у внутрішній світ людини. Сильний вплив реформації. Ретельне, реалістичне відображення у творах мистецтва навколишнього світу. Загальна особливість Північного Відродження — гуманістична творчість розгортається у вченому, ідеологічному аспекті. Це філософські суперечки, теологічні проблеми, боротьба гуманістів із середньовічною схоластикою. Культура в цей період має яскраво виражений релігійний характер, боротьба між папою та імператором, тобто протистояння духовної та світської влади. Розгорається Реформація, Мартін Лютер 1517. нім церква не потребує папської доп,духівництво не потрібне взагалі. В цей же час має місце гуманістичний рух. Щодо специфічних рис — термін неподолане Середньовіччя багато рис СВ у сюжетиці, стилістиці. Релігійна спрямованість. Починається пізніше ніж Італ. Починаючи з Реформації образ Бога починає зникати. Людина починає ставитися до світу обєктно. Тобто усвідомлює що може змінювати світ навколо своєю діяльністю. Спрямовує цю діяльність не на град небесний а на град земний. Літературу гуманістичного спрямування представляють Ульріх фон Гуттен, Йоган Рейхлін, Еразм Роттердамський. Наприкінці XV ст. під значним впливом національної літературної традиції розвинулася творчість страсбурзького гуманіста Себастіана Бранта.
