Додаток т

Особливості гендерно - рольових розподілів у родинах політиків

За результатами застосування батареї методик було з’ясовано, що родина має значний вплив на професійну самореалізацію жінок - лідерів. За допомогою аналізу глибинних інтерв’ю було частково підтверджено попередні результати та відкориговано їх. У відповідному блоці психологічних бар’єрів було виокремлено 7 рис-характеристик. Аналіз текстів показав, що найбільш вагомі та змістовно наповнені блоки утворюють комплекс сприяючих чинників, а решта пов’язана із психологічними перешкодами (табл. Т. 1).

Таблиця Т. 1. Особливості гендерно-рольових розподілів у родинах політиків

№ п/п	Риси-характеристики блоку: родина -гендерно-рольові розподіли	К (результат контент-аналізу)
	Допомога родини (виконання домашньої роботи членами родини тощо)	1,8
	Емоційна підтримка членами родини	1,8
	Наявність постійного вибору «родина або кар’єра», життя в режимі такого вибору, щоденний тиск	0,9
	Відсутність допомоги в догляді за дітьми та виконанні домашньої роботи	0,2
	«Гарантований запасний аеродром» – побудова кар’єри лише за наявності укріплених позицій (підтримка керівництва, чоловіка…)	0,2
	Як складова морального тиску, прописані суспільством стереотипи щодо поділу чоловіків та жінок на «годувальників» і «домогосподарок»	0,2
	Відмова від професійних підвищень через негативне ставлення родини	0,1

Розглянемо тематичні лінії більш докладно. Так, до факторів, які позитивно впливають на самореалізацію жінок-політиків, належить допомога родини, а саме допомога членів родини у виконанні роботи по господарству. (К = 1,8). Зокрема, жінки-лідери наголошували на відчутній підтримці в першу чергу з боку власних чоловіків («приходила домой поздно вечером, а меня уже ждал ужин», «я всю жизнь паразитирую на муже», «с мужем повезло, преданный всепонимающий помощник…», «в сім’ї чоловік підтримує в тому плані, що він усе господарству робить»). При цьому лідерки у звичайному житті рідко розповідають про такий розподіл обов’язків у родині, напевно, остерігаючись суспільного засудження та критики своїх чоловіків з боку інших представників статі.

Крім чоловіків, жінки-політики користуються і допомогою та підтримкою інших членів родини. Звичайниними для таких родин є рівний розподіл домашніх обов’язків, максимальне залучення до них дітей та інших членів родини («мне всегда помогут родные», «попались очень хорошие две золотыхе невестки»). Не підтвердились наші очікування щодо залежності статі дітей та реалізованих можливостей професійного зростання. Так, жінки-лідери виховують приблизно однаково як хлопчиків, так і дівчаток. Депутатка 4 каденцій, що має двох дорослих синів, розповідає: «Меня мальчики из-за угла выглядывали: к маме подходить можно или это опасно для жизни (смеется). И у меня муж работал сутками, была хотя бы начищенная картошка, а потом уже и нажаренная была. Они знали, что надо ужин приготовить, если матери дома нет. Была поддержка. Понимали. И муж понимал. И дети выросли у мамы-лидера [ГІжл_6].»

Аналіз текстів інтерв’ю жінок-політиків також показав, що така підтримка ґрунтується на паритетних стосунках, значення родини для лідерок є надзвичайно важливим. Так, доволі часто у своїх інтерв’ю жінки політики говорили, що без підтримки чоловіка вони б не ризикували родиною задля політичної кар’єри («если бы не понимание мужа, я бы никогда не пошла», «если в семье один депутат – муж или жена, а второй это не поддерживает, то не стоит в депутаты идти», «я бы не стала жертвовать семьей ради политики».) Проте декларована готовність відмовитись від кар’єри, якщо родина не підтримує, дещо перебільшена. І застосування батареї методик, і аналіз текстів інтерв’ю показали, що насправді жінки-лідери з вибором «родина або кар’єра» стикалися доволі часто (К = 0,9). Ми дійшли висновку, що певною точкою відліку для розбудови стосунків є думка на кшталт «не потерять семью – это было важно, ты понимаешь, важно…». І далі, замість відмови від однієї чи іншої галузі, лідерки обирають варіант поєднання двох, в якому визначено ступінь інтеграції родини та професійної самореалізації. На етапі глибинних інтерв’ю було підтверджено, що жінки обирають таку модель самореалізації, аби бути успішними одразу в двох галузях – професійній та сімейній. Приклад типової схеми стосунків між лідерками та їхніми чоловіками наводить депутатка, голова однієї з найважливіших комісій для соціально-економічного розвитку міста: «…на избирательной компании во всех дворах он со мной. Уже сей час, будучи депутатом, где бы я не встречалась с избирателями и так далее, он всегда со мной. Отсутствие мое до 12 часов ночи на каких-то заседаниях он принимает не как должное, а как нужное [ГІжл_1]».

Проте говорити про стовідсоткову родинну ідилію не можна, бо конфлікти в родині лідерок також бувають як з чоловіками, так і з дітьми («Іноді тягне, тягне (мається на увазі чоловік) цього воза, а тоді іноді викричиться, ти за сумку – і в раду… [ГІжл_9]». Кажуть, що для того, аби зона інтимності в будь-яких стосунках розширювалась, періоди диференціації та інтеграції мають змінювати один одного. Тож члени родини жінок-політиків дозволяють собі та іншим розпочинати та вирішувати конфлікти. Забігаючи наперед, зазначимо, що представниці групи «нелідерок» здебільшого перебувають у «зоні табу» й намагаються мовчати, аби не провокувати родинні конфлікти, компенсуючи власною поведінкою відчуття провини. Такі жінки, відчуваючи фрустрацію через власну нереалізованість, не йдуть далі в розвитку родинних стосунків, що часто завершується розірванням шлюбу та розпадом родини.

Так само, як допомога по господарству та у виконанні домашніх обов’язків, жінки-лідери потребують емоційної підтримки. І, як показав аналіз глибинних інтерв’ю, вони її мають та користуються вагомим кредитом емоційної підтримки з боку членів родини (К = 1,8). В переліку людей, які надають необмежену допомогу такого роду – батьки, діти і звичайно чоловіки. Часто в родині лідерок відбувається обмін традиційними ролями, і в періоди особливого напруження саме чоловіки стежать за тим, аби їхні дружини вчасно їли, відпочивали тощо: «Муж очень ругается, что я ничего не ем. Потому как за день только чашка кофе випита. Он говорит: «Она после 6 не ест. Она после 9 ест (смеется) так что все нормально [ ГІжл_2]».

Одним із найбільш напружених та емоційно важких моментів для людей, що працюють на обраних посадах, є виборна компанія. Досвідчена лідерка так розповідає про дещо іншший досвід підтримки з боку чоловіка: «Дуже, знаєте переживав і під час других, і під час перших виборів… І на других, коли результати були оголошені вранці, то він чекав… І зразу: «Ну як? Ну що? Ну, кажу – победа. Хух… Якже йому хотілося, щоб виграла».

Не менше тепло й підтримку політичні лідерки мають і від своїх дітей. Коментуючи періоди переживання власних труднощів, жінки-політики згадують, що саме діти ставали для них головною розрадою і мотивом боротьби із усілякими перешкодами. «Дочь мне всегда говорила и, уже когда выросла, говорила: «Мама», вот в какой-то такой ситуации, когда я уже давала слабину… «Мама я всегда представляла тебя сильной женщиной, почему ты, значит, вот так вот? Ты должна показывать мне пример». Она всегда говорила, что я была для нее примером. Тоже оценка высокая, на мой взгляд, и она как бы складывалась не из одного дня [ГІжл_3]».

Інша політична лідерка розповідає, що коли до неї були застосовані елементи інформаційної війни і місцева преса друкувала ганебні статті, найбільше її підтримали чоловік і син: «Это было настолько трогательно, что сын, 28 лет ему, звонит мужу, чтобы он не допустил меня до Интернета, чтоб я не прочитала. Вот это, поверьте, дорогого стоит [ГІжл_3]».

Контент-аналіз текстів глибинних інтерв’ю показав, що решта тематичних ліній є менш суттєвими. Так, про відсутність допомоги в догляді за дітьми та виконанні домашньої роботи йшлося у незначній кількості інтерв’ю жінок-лідерів (К=0,2). Аналогічні результати отримані і за тематичною лінією «гарантований запасний аеродром» – побудова кар’єри лише за наявності укріплених позицій (К = 0,2). Остання лінія хоч і не широко змістовно наповнена, проте цікава за нашою гіпотезою. Так, серед жінок-лідерів побутує думка, що успішно реалізуватись у політичній галузі саме для жінки неможливо без певної страховки, якою може бути як допомога членів власної та батьківської родини, вищого керівництва та ін.

Не часто, але під час аналізу глибинних інтерв’ю жінок-лідерів ми фіксовали психологічний бар’єр, що пов'язаний з моральним тиском, який виникає як наслідок прописаних суспільством стереотипів щодо поділу чоловіків та жінок на «годувальників» і «домогосподарок» (К= 0,2), і дуже рідко (К=0,1) жінкам-лідерам довелось відмовлятись від професійних підвищень через негативне ставлення родини.