Іv. Роль Розрахункової (клірингової) палати біржі у ф’ючерсній торгівлі

Розрахункова палата, як правило, являє собою структурний підрозділ біржі або ж самостійну комерційну організацію, що заснована біржею або групою бірж. Члени Розрахункової палати – це, як правило, брокерські фірми, що здійснюють торги на біржі.

Розрахункова палата є матеріальною базою, серцевиною усіх розрахунків за ф’ючерсними контрактами. Вона покликана забезпечувати фінансову стабільність ринку ф’ючерсних контрактів, захист інтересів клієнтів, контроль за біржовими угодами.

Розрахункова палата:

- реєструє угоди, що укладаються на біржових торгах

- визначає і справляє заставні суми за укладеними ф’ючерсними контрактами

- визначає і переказує суми виграшів і програшів членів Розрахункової палати при відхиленні поточної біржової ціни від контрактної, при цьому виграш одного клієнта є програшем іншого клієнта у такому ж розмірі

- здійснює ліквідацію контрактів, які взаємно погашаються і проводить розрахунки за ними

- організовує виконання ф’ючерсних контрактів

- гарантує виконання ф’ючерсних контрактів

Тема 3. Опціони

Зміст теми: Визначення опціону та причини його застосування. Категорії, які використовуються при операціях з опціонами. Інвестори та емітенти опціонів. Базовий актив опціону. Ціна виконання опціону. Премія (ціна опціону). Внутрішня та зовнішня тимчасова вартість опціону. Види опціонів: європейські та американські опціони. Довгі та короткі опціони. Опціони типу «колл» та «пут». Відкрита та закрита позиції. Клас опціонів. Серія опціонів. Дельта опціону. Відкриті опціонні контракти. Котування опціонів. Покриті та непокриті опціони. Операції з опціонами та розподіл прибутків і втрат емітента та інвестора при зміні ринкової вартості базового активу. Довга та коротка позиції в опціонних угодах.

І. Сутність, учасники, основні види опціонних угод

Значне поширення біржової торгівлі в країнах з розвинутою економікою викликане, перш за все, можливістю зменшення комерційного ризику для суб’єктів підприємницької діяльності шляхом проведення останніми спекулятивних біржових операцій паралельно з реалізацією ділових намірів на позабіржовому ринку. Одним з методів захисту від збитків на не біржовому ринку є хеджерські операції, детально розглянуті раніше.

Але хеджерські операції не вичерпують багатий арсенал прийомів та методів зменшення комерційного ризику. Крім того, хеджування з товарними ф’ючерсними контрактами чи цінними паперами не дозволяє наперед точно визначити допустимий рівень збитків, котрі може отримати суб’єкт його реалізації. Це викликано не повністю адекватними змінами цін на біржовому ринку ф’ючерсів та позабіржовому ринку реального товару. Значно краще застрахуватись від можливих збитків можна за допомогою спеціальних цінних паперів, які отримали назву опціонів.

Опціони – це особливий вид похідних цінних паперів, які являють собою договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей або фінансових прав по наперед визначеній в момент укладання угоди ціні при умові, що набуття прав відбудеться в межах обопільно узгодженого періоду.

В 1973 р. в США була створена Опціонна клірингова корпорація (ОКК). За допомогою взаємодії з рядом бірж США ОКК встановлює умови опціонів, представляючи учасникам торгівлі останніми готові форми контрактів, сприяє забезпеченню неперервної торгівлі даними контрактами і представляє в пресі щоденні котировки.

Власниками ОКК є чотири біржі, котрі на даний момент ведуть активну торгівлю опціонами: Американська, Тихоокеанська і Філадельфійська фондові біржі та Чікагська біржа опціонів.

Історично найбільш ранньою формою були опціони з реальним товаром. Після введення США в 30-х роках заборони на опціонні угоди, торгівля опціонними угодами відновилась в 1973р. для валют та цінних паперів, як базових активів опціону, та у 1974а. для реального товару. Опціони на ф’ючерсні контракти були повторно введені в дію лише в 1981р.

Опціон – контракт, який укладається між двома сторонами, одна з яких видає або виписує опціон, а друга купує його і отримує право на протязі обумовленого в умовах опціону терміну купити або продати по фіксованій ціні певну кількість визначених активів в особи, яка виписала опціон, або продати їх їй. Особливістю опціонної угоди є те, що її об’єктом виступає не сам актив щодо купівлі чи продажу якого укладено угоду, а право на його придбання по фіксованій ціні.

В обмін на отримуване право покупець опціону сплачує його продавцю певні комісійні, які називаються премією.

Опціонна угода передбачає право покупця опціону відмовитись від покупки чи продажу базового активу за встановленою ціною без будь-яких претензій зі сторони продавця опціону. В свою чергу продавець опціону не може відмовитись від виконання своїх зобов’язань по опціонній угоді, якщо цього вимагає покупець.

Опціонна угода накладає на продавця опціону обов’язок продати або купити визначений актив за фіксованою ціною, якщо цього вимагає покупець опціону. В свою чергу на покупця опціону опціонна угода не накладає ніяких зобов’язань, а лише надає йому право на купівлю чи продаж визначеного активу за визначеною ціною у визначений термін.

Практика біржової діяльності показує, що опціони можуть укладатись з реальними товарами, ф’ючерсними контрактами, цінними паперами, валютами іноземних держав.

Актив, який лежить в основі опціонного договору носить назву базового активу.

Особливістю опціонної угоди є те, що при її реалізації в різні проміжки часу від однієї сторони угоди до іншої переходять два об’єкти:

- опціон. У відповідності до цього контрагентами операції з опціоном виступають його продавець та покупець.

Покупець (власник, тримач) опціону – сторона угоди, яка отримує право на купівлю чи продаж активу, що лежить в основі опціону по фіксованій наперед визначеній ціні.

Продавець (емітент) опціону – сторона угоди, яка бере на себе обов’язки поставити по фіксованій ціні або прийняти і оплатити по фіксованій ціні актив за вимогою покупця.

- базовий актив. За вимогою покупця опціону в означений термін сторони можуть прийти до реалізації прав та виконання обов’язків, які витікають з реалізації опціону, тобто до передачі та оплати за фіксованою ціною базового активу. Базовий актив може продаватись як покупцем, так і продавцем опціону. Отже, за базовим активом кожен з контрагентів біржової угоди також виступає продавцем або покупцем.

Продавець базового активу – продавець або покупець опціону, який у відповідності до опціонної угоди зобов’язаний або має право продати базовий актив.

Покупець базового активу - продавець або покупець опціону, який у відповідності до опціонної угоди зобов’язаний або має право придбати та оплатити за фіксованою ціною базовий актив.

Одна і та сама особо контрагента опціонної операції може займати різні позиції за самим опціоном та базовим активом, що лежить в його основі. Так, покупець опціону не обов’язково повинен бути також покупцем базового активу – він може виступати також його продавцем. Аналогічну ситуацію ми маємо і для продавця опціону.

Залежно від того, яку позицію стосовно базового активу (покупця чи продавця) займає покупець опціону розрізняють два види опціонів:

1. Опціон на купівлю (опціон CALL) – опціон, за умовами якого покупець даного цінного паперу має право придбати базовий актив, який йому зобов’язаний продати продавець опціону.

2. Опціон на продаж (опціон PUT) – опціон, за умовами якого покупець даного цінного паперу має право продати базовий актив особі, що виписала опціон і таким чином взяла на себе зобов’язання придбати базовий актив у тримача опціону.

В опціонній торгівлі поширеними є терміни «довгий CALL» та «довгий PUT», що означають купівлю опціонів CALL та PUT, а також «короткий CALL» та «короткий PUT» - продаж відповідних опціонів. Відповідно до цього сторони опціонної угоди можуть займати довгу та коротку позиції на опціонному ринку. Власник або покупець опціону має «довгу позицію» по опціону. Продаж опціону (або особа, яка виписала даний опціон) має «коротку позицію» за опціоном. Відповідно вираз «мати довгу (коротку) позицію за опціоном на покупку (на продаж)» означає бути тримачем (продавцем) опціону на покупку (на продаж).

Залежно від можливого терміну виконання виокремлюють:

1. Європейський опціон – опціон, виконання якого допускається лише на узгоджену майбутню дату (використовується на англійських біржах). На лондонських біржах торгівля ведеться опціонами з терміном дії 3, 6, 9 місяців.

2. Американський опціон – опціон, виконання якого допускається в будь-який момент включно до узгодженої майбутньої дати (використовується на американських біржах).

ІІ. Дохідність опціонів

Для наочного пояснення концепції опціонів часто використовують графічні зображення ліній розподілу прибутків та збитків від володіння опціоном. Специфікою таких графіків є відображення ринкової вартості базового активу по горизонтальній осі та загальних прибутків або збитків по вертикальній.

Величина прибутків або збитків, що можуть бути отримані сторонами опціонної угоди обумовлюється насамперед такими чинниками, як:

- розмір премії (ціна опціону), що сплачується з боку покупця опціону на користь його продавця за виписку опціонного сертифікату. Ціна опціону може виплачуватись як під час укладання опціонної угоди, так і у момент її виконання або відмови покупця опціону від реалізації своїх прав згідно з угодою;

- базова ціна (ціна виконання опціону) – ціна базового активу, що зафіксована у опціонному договорі. Базова ціна виплачується лише у момент реалізації опціону, тобто коли покупець приймає рішення реалізувати свої права згідно з опціонною угодою;

- ринкова ціна базового активу (ціна спот) на дату виконання опціону.

Випадок 1 – Опціон довгий CALL.

Припустимо, що інвестор придбав європейський опціон CALL на купівлю активу Х, сплативши при цьому премію В. Базова ціна даного активу - Р, ринкова ціна базового активу на дату виконання опціону – Ps.

Якщо на дату виконання опціону ринкова ціна, або ціна спот, активу перевищуватиме базову ціну, то інвестор виконає опціон і придбає актив за базовою ціною. Виграш власника опціону в цьому випадку визначається виграшем у ціні придбання активу за вирахуванням сплаченої продавцю опціону премії.

Якщо на дату виконання опціону ринкова ціна активу становитиме суму базової ціни та премії, то інвестор отримає нульовий виграш, оскільки виграш від купівлі активу буде дорівнювати сплаченій премії.

При будь-якій ринковій ціні активу, що знаходиться в інтервалі (Р;Р+В) інвестор зазнає збитків, які в цілому не перевищують В.

І нарешті, при ринковій ціні активу, меншій за Р, інвестор взагалі не скористається своїм правом на придбання активу за ціною Р і зазнає збитків у розмірі сплаченої премії.

При Ps>Р, інвестор скористається наданим йому згідно з опціонною угодою правом придбати визначений актив за ціною Р. При цьому:

- якщо Ps>(Р+В) інвестор отримає прибутки від операції з опціоном;

- якщо (Р+В)>Ps>Р, інвестор отримає збитки але не більші від розміру сплаченої премії.

У таких випадках величина прибутку (збитку) інвестора від володіння опціоном визначатиметься:

П (З) = Ps-Р-В.

У випадку, якщо P>Рs, інвестор відмовиться від виконання опціону і його збитки становитимуть величину премії В.

Прибутки (збитки)

Рис.1. Лінія розподілу прибутків/збитків для опціону на купівлю (довга позиція)

При зростанні цін на ринку інвестор – власник опціону CALL використовує своє право на купівлю згідно з опціоном і отримує виграш, що не обмежується визначеною межею. При падінні цін на ринку інвестор не виконує опціон і зазнає втрат, максимальний розмір яких не перевищує сплаченої премії.

Втрати покупця опціону CALL обмежуються лише розміром премії, а виграш не обмежується і зростає в міру зростання ринкової ціни базового активу.

Випадок 2 – Опціон короткий CALL.

Прибутки (збитки)

Рис.2. Лінія розподілу прибутків/збитків для опціону на купівлю (коротка позиція)

Продавець опціону CALL при цінах на ринку спот, що не перевищують базової, отримує прибуток у вигляді сплаченої йому премії. Проте в міру зростання ринкової ціни активу Х зростають втрати продавця опціону, які є для нього обов’язковими, тому що він, виконуючи умови опціону, які є для нього обов’язковими, продає власнику опціону актив Х за ціною, меншою від ринкової. Чим більша різниця між базовою та ринковою цінами активу, тим більших втрат зазнає продавець опціону.

Отже, при падінні цін на ринку продавець опціону CALL отримує прибуток, що обмежується розміром премії. При зростанні цін на ринку втрати продавця опціону не мають визначеної межі

Випадок 3 – Опціон довгий PUT.

Прибутки (збитки)

Рис.3. Лінія розподілу прибутків/збитків для опціону на продаж (довга позиція)

Випадок 4 – Опціон короткий PUT.

Прибутки (збитки)

Рис.4. Лінія розподілу прибутків/збитків для опціону на продаж (коротка позиція)

Розглянемо опціонні угоди більш детально. Опціон з правом покупки передбачає право покупця опціону купити у майбутньому товар по базовій ціні або відмовитись від такої покупки. Продавець кол-опціону зобов’язується на вимогу покупця продати товар по базовій ціні без права відмови від своїх обов’язків. При цьому, у випадку вимоги покупця опціону продати товар, останній фактично платить за нього не лише базову ціну, але і величину премії, а у випадку використання свого права відмови, ним сплачується лише премія. Якщо кол-опціон передбачає виплату премії у момент своєї ліквідації (тобто повного виконання обов’язків сторін), то базова ціна збільшується на величину премії. За цим принципом визначається точка беззбитковості опціону (S) (рис.1). Очевидно, що поточний власник опціону на покупку не буде вимагати поставки базового активу у випадку нижчої ринкової вартості останнього від фіксованої ціни виконання опціону, оскільки він зможе придбати його на ринку дешевше. Саме цим сприсинене специфічне положення лінії розподілу прибутків та збитків (рис.1).

Опціон з правом покупки використовується, як правило, у випадку наявної тенденції до зростання цін на біржовому та позабіржовому ринках.

Опціон з правом продажу передбачає право покупця опціону продати у майбутньому товар по базовій ціні або відмовитись від такого продажу. Продавець кол-опціону зобов’язується на вимогу покупця купити товар по базовій ціні без права відмови від своїх обов’язків. При цьому, у випадку вимоги покупця опціону оплатити товар, його продавець фактично платить за товар базову ціну, зменшену на величину вартості опціону. У випадку використання права відмови - покупцем опціону виплачується лише премія.

Якщо пут-опціон передбачає виплату премії в момент своєї ліквідації, то базова ціна зменшується на величину премії. Використання пут-опціону доцільне при тенденції біржових цін до зменшення.

В загальному випадку опціонний контракт подібний на звичайний страховий договір. Основною проблемою, як і в страхуванні, стає питання: чи варто укладати таку угоду? Чи відповідає розмір страхової премії можливим збиткам? Якщо це разова позабіржова угода, то умови встановлюють самі контрагенти. При наявності організованої ліквідації опціонних контрактів можна орієнтуватись на загальний рівень цін. В будь-якому випадку інвестор опціонів повинен орієнтуватись в принципах ціноутворення.

Опціони на продаж та покупку в залежності від співвідношення ринкової ціни базового активу та ціни виконання опціону можуть перебувати в трьох станах (рис.5): «без грошей», «при грошах», «в грошах» (табл.1).

Прибутки (збитки)

Рис.5. Стан опціону на купівлю в залежності від ринкової вартості базового активу

Таблиця 1

Таблиця індикації станів опціону

Тип опціону	Положення ринкової поточної вартості базового активу
	менша від меншої з двох величин: ціни виконання та точки беззбитковості	у проміжку між ціною виконання та точкою беззбитковості	більша від більшої з двох величин: ціни виконання та точки беззбитковості
Опціон CALL	БЕЗ ГРОШЕЙ	ПРИ ГРОШАХ	В ГРОШАХ
Опціон PUT	В ГРОШАХ	ПРИ ГРОШАХ	БЕЗ ГРОШЕЙ