31. Інтегральний показник конкурентноспроможності товару визначається за параметрами:

1. Нормативні (міжнародні вимоги, державні вимоги, регіональні вимоги та вимоги споживачів);

2. Якісні (якісні характеристики продукту, умови обслуговування, якість обслуговування);

3. Економічні (ціна банківського продукту, витрати щодо обслуговування);

4. Додаткові (якісні характеристики роботи банку, імідж банку та його репутація в суспільстві).

32. Формула визначення інтегрального показника конкурентоспроможності товару

За умов витратної сутності банківського продукту (кредит):

За умов дохідної сутності банківського продукту для клієнтів (депозит):

при K < 1 – аналізований виріб є гіршим за порівняльний аналог;

при K = 1 – аналізований виріб – на одному рівні з порівняльним аналогом;

при K > 1 – аналізований виріб – кращий за порівняльний аналог.

33. Суть методики оцінювання конкурентної позиції організації методом конкурентних переваг.

Конкурентна перевага - це унікальна відмінність банку та/або його продуктів від аналогічних об’єктів конкуренції.

Зовнішня конкурентна перевага – це перевага у властивостях товару, яка створює “цінність для покупця” внаслідок повнішого задоволення його потреби.

Внутрішня конкурентна перевага – це перевага організації у витратах виробництва, яка створює “цінність для виробника” внаслідок вищої його продуктивності.

(На рахунок цього питання, то я не впевненна, що це правильно. Якщо хтось знає правильну відповідь, то напишіть, будь ласка!!!)

34. П’ять конкурентних сил м.Портера:

• основні споживачі продукції підприємства

• загроза появи аналогічної продукції

• постачальники

• конкуренти

• загроза появи нових учасників ринку

35. Бенчмаркінг – це безперервний, систематичний пошук, дослідження кращої практики конкурентів і підприємств-лідерів із суміжних галузей з метою отримання інформації, необхідної для вдосконалення власної діяльності, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу (вперше виник у 1972 році в США).

36. Принципи бенчмаркінгу

1. Взаємність. Бенчмаркінг є діяльністю, заснованою на взаємовідносинах, згоді й обміні даними, що забезпечують "виграшну" ситуацію для обох сторін. Але взаємність не буває наосліп. Спочатку необхідно погодити межі діапазону інформації, порядок обміну даними, логіку проведення дослідження. У бенчмаркінговому альянсі будь-який партнер повинний мати гарантії щодо поведінки інших і, тільки повага правил гри всіма учасниками, гарантує усім гарний результат. Усе має бути заздалегідь встановлене і погоджено.

2. Аналогія. Оперативні процеси партнерів повинні бути схожими. Може бути оцінений будь-який процес, аби група дослідження могла б перевести його в культурний, структурний і підприємницький контекст свого підприємства. Аналогія процесів і встановлення критеріїв добору партнерів по бенчмаркінгу є тим, від чого залежить успіх діяльності.

3. Вимір. Бенчмаркінг — це порівняння характеристик, обмірюваних на декількох підприємствах; метою є встановлення того, чому існують розходження в характеристиках і як досягти їхнього найкращого значення. Найважливішим вважається визначення ключових характеристик процесу, що дозволяє поліпшити характеристики на основі вивчення процесу.

4. Вірогідність. Бенчмаркінг має проводитися на основі фактичних даних, точного аналізу і вивчення процесу, а не тільки на базі інтуїції.