Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що таке мовленнєвий вплив та які його завдання?

2. Які функції вербального та невербального впливу?

3. Від яких факторів залежить ефективність мовленнєвого впливу?

4. За допомогою яких стилістичних засобів прикрашають публічний виступ? Дайте їм характеристику.

5. Поясніть класифікацію типів промов за метою, формою та іншими властивостями.

6. Які закони формальної логіки є теоретичною основою побудови публічного виступу? Схарактеризуйте їхню сутність.

7. Схарактеризуйте, як у формальній логіці розкривається сутність «поняття». Які правила використання цього поняття у процесі мовлення?

8. Що таке судження, умовивід?

9. Які вимоги висуваються до побудови умовиводів, доказів, визначень, ділення понять?

10. Які логічні помилки можуть бути допущені внаслідок недотримання формально-логічних законів?

Лекція № 4. Поведінка оратора в аудиторії

Цілі: в результаті вивчення цієї теми у студентів повинні бути сформовані:

– знання: про ораторську індивідуальність; про риторичну позицію оратора, способи використання ним невербальних засобів впливу; про зовнішній вигляд оратора; про прийоми боротьби з хвилюванням;

– уміння: користуватися вербальними та невербальними засобами; приймати правильну поставу, позу при виступі; використовувати жести в ході виступу; користуватися голосом, інтонацією у виступі; реагувати на перешкоди в ході виступу.

План

4.1. Сприйняття оратора аудиторією.

4.2. Риторична позиція оратора, його поведінка, міміка, пантоміміка, погляд.

4.3. Прийоми подолання хвилювання.

4.4. Реагування оратора на недоліки та бар’єри у ході виступу.

4.1. Сприйняття оратора аудиторією

Особливості першого сприйняття аудиторією мовця:

1) перше враження – дуже сильне, яскраве, воно добре запам'ятовується;

2) перше враження часто буває далеким від істини;

3) перше враження дуже стійке;

4) оцінюються і запам'ятовуються, насамперед, індивідуальні якості оратора;

5) основою першого враження є зоровий образ.

6) перше враження багато в чому залежить від віку, життєвого і професійного досвіду слухачів, їх настрою, воно дуже суб'єктивне.

Сподобався оратор – сподобається і те, що він виголошує.

4.2. Риторична позиція оратора, його поведінка, міміка, пантоміміка, погляд

Таблиця 4.1

Характеристика риторичних позицій оратора

Пор. №	Назва позиції	Сутність риторичної позиції
1.	Позиція інформатора	Така позиція припускає чистий виклад деякого матеріалу, що супроводжується попередженням про можливі помилки в розумінні. З цієї позиції, зазвичай, викладається інструктивна або директивна інформація.
2.	Позиція коментатора	Цю позицію, зазвичай, займають, якщо аудиторія знає основне про предмет розгляду і чекає додаткових відомостей та особистих оцінок оратора.
3.	Позиція співрозмовника	Ця позиція припускає, що оратор розділяє інтереси, оцінки і турботи аудиторії, виступає зі слухачами «на рівних» у знанні предмета.
4.	Позиція порадника	Позицію порадника, зазвичай, займають, якщо слухачі добре підготовлені у знаннях з базової області. Оратор у такому випадку лише розставляє акценти, намічає шляхи більш глибокого вивчення матеріалів, радить, до яких наукових чи інших джерел слід звернутися.
5.	Позиція емоційного лідера	Цю позицію займають в тому випадку, якщо в аудиторії піднесений настрій, самого оратора добре знають і чекають з інтересом та нетерпінням. Позиція емоційного лідера характерна для такого оратора, який відчуває себе у ній досить вільно, допускає імпровізовані відступи від теми.
Позиції комунікативного самогубства
6.	- позиція наставника	Оратор вчить слухачів моралі, як себе вести у елементарних випадках, а також, якщо оратор дуже категоричний у оцінках, не допускає існування іншої думки;
7.	- позиція трибуна	Оратор демонструє перебільшений пафос, не узгоджений з темою розгляду;
8.	- позиція людини, яка просить	Якщо виступ не цікавий, або дуже складний для сприйняття аудиторією і слухачі починають відволікатися, шуміти, деякі оратори закликають їх потерпіти, бо вже залишилося недовго, незабаром виступ закінчиться.

Рис. 4.1 Особливості поведінки оратора, які сприймаються позитивно

Має бути

Немає бути

Характеристики поведінки оратора, які сприяють успішності виступу: – енергійність викладу; – фізична бадьорість, рухливість; – впевненість оратора; – дружній, інтимний тон; – зовнішній вигляд оратора; – розміщення оратора в аудиторії, яким забезпечувалося б: демонстрація поваги до аудиторії, створення постійної напруги для себе, краще відчуття часу, більш енергійне мовлення.

Помилки, яких має уникати оратор у ході виступу: – оратор не повинен виглядати втомленим, таким, що поспішає, незадоволеним (приміщенням, затримкою початком роботи, числом присутніх, слухачами, що спізнюються і т. ін.), надмірно збудженим (слухачі відчувають незручність за надмірно збудженого оратора); – оратор не повинен демонструвати безпорадність, нерішучість; у жодному разі не повинен вибачатися перед аудиторією за свою місію; – не слід йти з аудиторії відразу після виступу, необхідно дати можливість підійти до оратора, перекинутися репліками, задати питання, висловити своє ставлення до викладеного предмета – це теж залишає в аудиторії позитивне враження

Міміка людини – це скорочення м’язів обличчя з метою вираження певних емоцій та почуттів: радості, суму, відрази, зацікавленості та ін.

Пантоміміка – це рухи всього тіла оратора впродовж виступу, які він використовує для підсилення сприйняття змісту виступу, встановлення контакту з аудиторією. Вона включає ходу, позу, жести та інші рухи оратора.

Жести оратора – це його рухи руками з метою підсилення мовленнєвого впливу. У ході виступу вони мають власні функції (табл. 4.3):

Таблиця 4.3

Функції жестів оратора у ході виступу

Пор. №	Види жестів	Характеристика функцій жестів
1	2	3
1.	Ритмічні	пов’язані з ритмом мовлення; при цьому руки можуть злегка сходитися і розходитися, підніматися і опускатися в такт мовлення, що підсилює ефект переконання
2.	Емоційні	ті, що передають різні відтінки почуттів; деякі з них закріпилися у стійкі поєднання, стали загально значимими (бити себе в груди, вдарити кулаком по столу, хлопнути себе по лобі, повернутися спиною, пожати плечима, розвести руки, вказати на двері)
3.	Вказівні	використовуються для виділення певного предмета, місця; вказати можна поглядом, кивком голови, рукою, пальцем, поворотом тулуба, ногою; деякі вказівні жести мають умовний характер або їхній зміст визначається ситуацією
4.	Зображувальні	використовуються для підсилення уявлення про певний предмет; використовуються у випадках, коли не вистачає слів для передачі уявлення про певний предмет або одних слів не досить для цього з різних причин
5.	Символічні	використовуються як типові реакції у конкретних ситуаціях
	- жест категоричності	різкий рух кистю правої руки
	- жест інтенсивності	рука стиснута в кулак
	- жест протиставлення	руки здійснюють рухи у повітрі, що означають «тут» і «там»
	- жест об’єднання	пальці з’єднуються у пучку або з’єднуються долоні рук
	жест відмови	рух долонями однієї або двома руками, що відштовхує, заперечує

Жестикуляція оратора повинна задовольняти наступним вимогам:

– бути природною, слідувати природним імпульсам людини до виявлення жестів;

– бути помірною, жести не повинні бути безперервними;

– бути різноманітною: не можна повторювати ті ж самі жести – це дратує аудиторію;

– жестикулювати обома руками;

– не використовувати нав'язливих жестів, які відволікають слухачів, а мову оратора роблять монотонною і невиразною: не поправляти одяг, прикраси, торкатися до годинника й т. ін.;

– не здійснювати різких, поривчастих рухів;

– доводити жести до кінця, не перериваючи їх;

– робити жести тільки вище пояса; жести нижче пояса сприймаються слухачами як вираження невпевненості, розгубленості.

Погляд оратора. Слухачі вважають, що якщо оратор на них дивиться, то їхня думка і оцінка для нього важливі, що змушує їх слухати більш активно і уважно. Рекомендації з використання погляду в ході виступу:

1. Оратор повинен дивитися на всіх слухачів поперемінно, не виділяючи нікого з них персонально.

2. У великій аудиторії слід розбити залу на сектори і переводити погляд у процесі виступу з одного сектора на інший, не залишаючи без уваги ні один із секторів.

3. Відводити погляд від аудиторії можна ненадовго – при формулюванні певної думки, – потім необхідно знову встановлювати зоровий контакт зі слухачами.

4. Не виступати, дивлячись у простір, це викликає недовіру і роздратування слухачів.

5. Не дивитися в процесі виступу на підлогу, ноги, у вікно, в стелю, не розглядати сторонні предмети. Це веде до втрати контакту з аудиторією.

6. Переводити погляд по аудиторії повільно.

7. Здійснювати зоровий контакт з аудиторією протягом всього мовлення.

8. Дивитися на слухачів доброзичливо, поглядом, яким зустрічають друзів.

9. Дивлячись на окремого слухача досить тривалий час, слід дивитися йому в обличчя, а не в очі.

Гучність, темп та інтонація мовлення. Ці характеристики голосу підсилюють зміст промови.

Оптимальна гучність публічного виступу пов'язана з розміром аудиторії.

До інтонації публічного виступу пред'являються наступні вимоги:

– вона не повинна бути монотонною, її треба змінювати протягом усього виступу;

– інтонація має бути природною і відповідати змісту того, про що йде мова.

Темп мовлення також залежить від розміру аудиторії та кількості слухачів. Слід мати на увазі наступне:

– у великій за розміром та кількістю слухачів аудиторії темп мовлення має бути повільніший;

– використовуйте середній темп мовлення, зазвичай, це – оптимальний варіант;

– слід уникати великих пауз – вони дратують аудиторію, особливо добре підготовлену;

– перед важливою думкою слід дещо зменшити силу голосу. Невеликі паузи слід робити до і після важливих думок. Пауза «до» готує слухачів до чогось важливого, пауза «після» закликає напружитися і обдумати, стимулює розумову діяльність.