Кореляційні зв’язки показника ппуо і професійної успішності досліджуваних різних професійних груп

№	Група	n	Коефіцієнт кореляції	р
1	А	133	0,660	0,000
2	Б	58	-0,271	0,311
3	В	37	-0,121	0,524
4	Г	16	-0,299	0,471

Таким чином, вірогідний кореляційний зв’язок показника ППУ і професійної успішності в групі А підтверджує, що рівняння регресії надійно визначає прогноз професійної успішності для СОО і може використовуватись для передбачення ефективності подальшої діяльності фахівця в системі заходів ПФЗ ВПД. Застосування цього рівняння для досліджуваних інших професійних груп (Б,В,Г) не виявило достовірного зв’язку з оцінками їх професійної ефективності.

Висновки до третього розділу

В процесі дослідження було проведено всебічне вивчення психофізіологічних особливостей співробітників особистої охорони та визначення професійно та адаптаційно важливих індивідуальних якостей охоронців з метою оптимізації заходів професійного психофізіологічного відбору та супроводу службової діяльності, як основних складових частин психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони. Отримані в процесі дослідження результати можна узагальнити таким чином.

1. Для співробітників особистої охорони є характерними такі загальні особливості:

а) нейродинамічні функції охоронців відзначаються середніми і вище середнього темпом простих і складних сенсомоторних реакцій, середньою функціональною рухливістю і вище середнього рівня динамічною витривалістю нервових процесів, відносно тривалим часом центральної переробки інформації в складній реакції вибору двох подразників з трьох, середніми показниками сили нервових процесів, перевагою процесів збудження і невисокими показниками врівноваженості основних нервових процесів;

б) когнітивні процеси співробітників особистої охорони характеризуються середніми показниками швидкості і точності процесів переробки інформації, різномодального запам’ятовування, концентрації уваги, інтелектуальної продуктивності;

в) особистісні особливості співробітників особистої охорони в цілому відзначаються збалансованістю і гармонійністю проявів. Охоронцям притаманні відкритість, екстравертованість, соціабельність, конформність, лабільність, сензитивність, демонстративність, лідерські тенденції, комунікативність, оптимістичність, врівноваженість, емоційна стійкість, сміливість, спонтанність, стенічність, розвинений самоконтроль, впевненість у собі. Спостерігається поєднання активних, просоціальних стратегій подолання стресу в соціальній взаємодії з обережними діями;

г) факторна структура психофізіологічних якостей співробітників особистої охорони включає такі фактори: тривожне напруження, екстравертованість-оптимістичність, стратегії подолання стресу, фактор психомоторики, просоціальність-нормативність, перевага процесів збудження, динамічна м’язова витривалість, когнітивний фактор, нейродинамічний фактор.

2. Порівняння психофізіологічних показників охоронців та інших професійних груп виявило такі статистично вірогідні відмінності:

а) нейродинамічні функції у співробітників особистої охорони порівняно з водіями відрізняються більшою швидкістю реагування в складній сенсомоторній реакції вибору, вищою функціональною рухливістю нервових процесів, більшою стабільністю реакцій в слуховому аналізаторі, нижчими показниками діастолічного артеріального тиску, більшою тривалістю центральної переробки інформації в складній реакції вибору; водночас показники функціональної рухливості нервових процесів у співробітників особистої охорони менші, ніж в групі фахівців забезпечення. Порівняно з досліджуваними підрозділу швидкого реагування охоронці не виявляють достовірних відмінностей нейродинамічних функцій;

б) співробітники особистої охорони відзначаються нижчими темповими характеристиками когнітивних процесів, нижчою інтелектуальною продуктивністю, порівняно з досліджуваними групи швидкого реагування. Охоронцям властива більша швидкість когнітивних реакцій, краща концентрація уваги, більша точність рішень, вищий рівень інтелектуального розвитку, ніж групі водіїв. Порівняння кількісних характеристик інтелектуальної діяльності охоронців і групи вузьких спеціалістів не виявило статистично значущих відмінностей;

в) порівняння особистісних характеристик співробітників особистої охорони та досліджуваних інших професійних груп виявило, що в охоронців порівняно з досліджуваними підрозділу швидкого реагування менше виражені стенічні якості, в той час як просоціальність та поведінкова гнучкість у них є вищими. Для співробітників особистої охорони в більшій мірі, ніж для водіїв, властиві відкритість, оптимістичність, екстравертованість, лідерство, сміливість, емоційна стійкість, домінантність, радикалізм, незалежність, яскравість, у них в більшій мірі проявляються раціональні підходи до вирішення проблем. В меншій мірі, порівняно з водіями, в охоронців виражені тривожність, сензитивність, схильність до обережних та імпульсивних дій, нещирість, компромісність, конформізм. Порівняння особистісних характеристик співробітників особистої охорони і групи фахівців забезпечення виявило більшу врівноваженість і вразливість охоронців.

3. Порівняння властивостей психофізіологічних функцій в групах співробітників особистої охорони з різним рівнем професійної успішності виявило такі достовірні відмінності:

а) нейродинамічні властивості охоронців з високою професійною ефективністю відзначаються більшою стабільністю, швидкістю і меншим часом центральної переробки інформації в складній сенсомоторній реакції вибору одного подразника з трьох; більшою врівноваженістю нервових процесів;

б) для когнітивних функцій співробітників особистої охорони з високою професійною ефективністю властиві більша швидкість і точність рішень, вищий рівень розвитку інтелектуальних здібностей і продуктивності інтелектуальної діяльності; менший рівень концентрації уваги в умовах монотонії;

в) особистісні особливості охоронців з високою професійною ефективністю характеризуються більшими проявами щирості, стенічності, гнучких поведінкових стратегій, порівняно з менш успішними охоронцями. Водночас у них відмічається вищий рівень афективної ригідності, ергічної напруги, тривожності, експлозивності, схильність до імпульсивних та агресивних дій;

г) факторна структура співробітників особистої охорони з високою професійною успішністю відображує наявність у них врівноваженості нервових процесів, когнітивної ефективності, емоційної стабільності і спонтанності, просоціальності і незалежності, в той час, як в групі з низькою успішністю спостерігається перевага процесів збудження, динамічної м’язової витривалості, проявів когнітивної неефективності, конформності.

4. При вивченні особливостей психофізіологічного стану та соціально-психологічних якостей співробітників особистої охорони в процесі моніторингу отримані такі результати:

а) більшість охоронців вважають свій психофізіологічний стан добрим, робоче навантаження нормальним; позитивно оцінюють свої фізичну і розумову працездатність, стан здоров’я, зацікавленість у роботі; надають перевагу “здоровим”, адаптивно-сприятливим моделям поведінки. Соціальна фрустрація у співробітників особистої охорони в цілому є низькою. Помірний рівень фрустрації викликають матеріальне забезпечення, сфера послуг та побутового обслуговування; збільшений рівень фрустрації в охоронців пов’язаний з житлово-побутовими умовами та сферою медичного обслуговування;

б) порівняння особливостей психофізіологічного стану співробітників особистої охорони й інших професійних груп виявляє в охоронців нижчі оцінки самопочуття, активності, зацікавленості в роботі, ніж у досліджуваних інших груп. Достовірно більшими є оцінки охоронцями свого робочого навантаження, тривалості робочого дня; менше часу вони витрачають на відновлення функціональних резервів (сон), меншою є вдоволеність стосунками з колегами. Охоронці мають достовірно вищий рівень соціальної фрустрованості, пов’язаної з умовами професійної діяльності, житлово-побутовими умовами, становищем у суспільстві, стосунками з друзями, сферою послуг та медичного обслуговування, можливістю вибору місця роботи;

в) порівняння особливостей психофізіологічного стану в групах співробітників особистої охорони з різним рівнем професійної успішності виявило, що СОО з вищою ефективністю професійної діяльності відмічають більший рівень оптимістичності, активності, менше часу витрачають на транспорт, менше вдоволені стосунками з колегами. Охоронці з низькою професійною успішністю відрізняються більшою зосередженістю на внутрішніх проблемах, пасивністю, вразливістю, залежністю від зовнішніх впливів.

5. Група співробітників особистої охорони з вищою професійною успішністю виявляє більший рівень афективної ригідності, ергічної напруги, тривожності, експлозивності, схильність до імпульсивних та агресивних дій, порівняно з охоронцями з нижчою ефективністю професійної діяльності. Ці прояви, на наш погляд, відображують зміни психофізіологічного стану, які спричинені перенапругою адаптаційних механізмів і вказують на значну психофізіологічну ціну високої ефективності професійної охоронної діяльності. Поступове виснаження внутрішніх резервів, тенденція до накопичення хронічної втоми, наростання особистісних та афективних змін у охоронців з високою результативністю професійної діяльності збільшують ризик негативних впливів зміненого психофізіологічного стану на продуктивність діяльності і здоров’я співробітників особистої охорони.

6. Виявлені негативні особистісні і афективні зміни в групі охоронців з вищою професійною успішністю, дисоціація між об’єктивною і суб’єктивною оцінкою свого стану у частини співробітників особистої охорони зумовлюють необхідність розробки і впровадження диференційованої системи заходів психофізіологічного супроводу їх професійної діяльності, як складової частини психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони.

7. За даними регресійного аналізу професійну ефективність охоронців визначають: 1) гнучкість поведінкових стратегій (за опитувальником Хобфолла); 2) низький час центральної переробки інформації в складній сенсомоторній реакції вибору одного сигналу з трьох; 3) розвинені комбінаторні здібності (показник інтелектуального розвитку за тестом Амтхауера); 4) ергічна напруга, зумовлена високою професійною мотивацією (показник Q4 за Кеттеллом); 5) просоціальна спрямованість поведінки (за опитувальником Хобфолла) ; 6) спонтанність (за опитувальником Хобфолла); 7) розвинене вербальне запам’ятовування (“пам’­ять на слова”); 8) низький рівень тривожності (Індивідуально-типо­логічний опитувальник); 9) точність рішень (низька кількість помилкових рішень в методиці “Лічба за Крепеліним”); 10) функціональна рухливість нервових процесів (показник “час” в режимі “Зворотний зв’язок” за Макаренком).

8. Отримані в процесі дослідження результати, а саме визначені професійно- та адаптаційно-важливі особливості нейродинамічних, когнітивних функцій, особистісних характеристик співробітників особистої охорони, а також виявлені розбіжності між психофізіологічними властивостями, які детермінують професійну успішність і найбільш поширеними, типовими для охоронців індивідуальними властивостями зумовлюють необхідність істотного вдосконалення процедури професійного психофізіологічного відбору з метою збільшення загальної ефективності професійної охоронної діяльності і зменшення негативних впливів на фізичне і психічне здоров’я співробітників.

РОЗДІЛ 4

ЗАХОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ОСОБИСТОЇ ОХОРОНИ

Система ПФЗ ВПД СОО передбачає комплексний, багаторівневий та різноплановий характер заходів, спрямованих на забезпечення результативного функціонування взаємопов’язаних підсистем професійного психофізіологічного відбору і супроводу для досягнення кінцевої мети охоронної діяльності – ефективного захисту ОсО. Застосування заходів ПФЗ сприятиме як покращенню “продуктивної” сторони діяльності СОО, яка характеризує її загальну результативність, так і досягненню “гомеостатичного” результату, який проявляється в оптимальному рівні витрат психофізіологічних резервів в процесі здійснення діяльності на необхідному рівні, що дає змогу забезпечити збереження фізичного та психічного здоров’я суб’єктів діяльності [109].

Важливим для створення системи ПФЗ діяльності є врахування тих психофізіологічних механізмів, які забезпечують ефективну професійну діяльність в умовах постійно діючих стресових факторів та успішну адаптацію до специфічних умов праці [113, с. 18]. ВПД СОО відбувається під впливом цілої низки несприятливих факторів. Найбільш істотним дезадаптуючим чинником для СОО є стресова напруга, пов’язана з такими специфічними факторами професійної діяльності, як:

• постійна вітальна загроза (ризик для життя ОсО, охоронця, можливість поранення їх обох та сторонніх осіб);

• психічна травматизація, пов’язана зі втратами, пораненнями, інвалідізацією, спричинених виконанням професійних обов’язків колег-охоронців та інших;

• загроза соціально-психологічній стабільності (конфліктний або напружений характер соціальних стосунків в процесі виконання службових обов’язків, пов’язаний з недовірою, незгодою, або відмовою від подальшої взаємодії; часті сімейні проблеми, викликані невдоволеністю родини професійним та соціальним статусом чоловіка, рівнем матеріального забезпечення);

• загроза професійній самооцінці СОО (тестування професійної компетентності нештатними ситуаціями, високий рівень кваліфікації нападників);

• загроза самоповазі СОО (знецінення військової служби взагалі, статусу особистого охоронця зокрема);

• підвищена відповідальність за власні рішення та дії;

• спроби підкупу, незаконного отримання інформації, яка може зашкодити ОсО;

• наявність в професійній діяльності періодів тривалої інформаційної невизначеності, сенсорної депривації, монотонії;

• дія інтенсивних несподіваних стрес-чинників (постріли, вибухи, напади);

• необхідність приймати точні рішення і діяти в умовах дефіциту часу та наявності екстремальних факторів;

• складність завдань та конфліктність можливих виборів;

• певна залежність від поведінки колег-охоронців, ОсО, необхідність враховувати їх індивідуальні особливості, очікування;

• високий фізичний травматизм;

• фізіологічно несприятливі чинники – змінний графік роботи, чергування, відрядження, відсутність режиму харчування, тривалі й інтенсивні навантаження, періодична необхідність діяти в несприятливих погодно-кліматичних умовах.

В професійній діяльності СОО спостерігаються ознаки двох альтернативних моделей професійного стресу за Дж.Грінбергом [53]. Згідно з першою моделлю від працівника вимагають високих результатів, але водночас не дають змоги організувати і контролювати процес діяльності. Друга модель описує невідповідність витрачених зусиль і отриманої винагороди (заробітна плата, оцінка роботи, соціальний статус).

Оскільки професійна діяльність охоронців характеризується активною соціальною взаємодією і здійснюється в умовах постійного стресового напруження, виникає підвищений ризик емоційного виснаження і вигорання, професійно-особистісних деформацій (деперсоналізації, негативістичного, цинічного ставлення до оточуючих, редукції особистих досягнень) [128].

Враховуючи жорсткі вимоги, які висуває специфіка професійної діяльності охоронців до розвитку їх ПВЯ, істотного значення для ефективного забезпечення діяльності охоронців набуває розробка організаційно-методичних заходів, спрямованих на вдосконалення професійно-психофізіологічного відбору СОО і супроводу охоронної діяльності.