- •Кам’янець-Подільський 2014р. Вступ
- •1.Цивільно-правовий договір
- •1.1 Поняття і зміст цивільно-правового договору
- •1.2 Класифікація договорів
- •1.3 Види договорів
- •1.3.1 Купівля-продаж
- •1.3.2 Договір ренти
- •1.3.3 Оренда
- •1.3.4 Договір підряду
- •1.3.5 Перевезення
- •1.3.6 Транспортна експедиція
- •1.3.7 Кредит
- •1.3.8 Банківський внесок
- •1.3.9 Банківський рахунок
- •1.3.10 Зберігання
- •1.3.11 Договір страхування
- •1.3.12 Доручення
- •1.4 Істотні умови договору
- •1.5 Порядок укладення, дії і припинення договору
- •Висновок.
- •Список використаної літератури
1.3.11 Договір страхування
За договором майнового страхування можуть бути, в Зокрема, застраховані наступні майнові інтереси:
1. ризик втрати (загибелі), нестачі або пошкодження певного майна;
2. ризик відповідальності за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб, а у випадках, передбачених законом, також відповідальності за договорами, - ризик цивільної відповідальності;
3. ризик збитків від підприємницької діяльності через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або зміни умов цій діяльності по не залежних від підприємця обставинам, у тому числі ризик неотримання очікуваних доходів, - підприємницький ризик.
У свою чергу, як приватне, так і майнове страхування мають свої різновиди, наприклад, страхування життя, страхування від нещасних випадків, страхування засобів транспорту та ін
Договори майнового і особистого страхування відносяться до оплатним. Страхова премія - це плата за надання страхової послуги, за ризик несприятливих наслідків, несення яких бере на себе страховик. Страхова премія сплачується страхувальником у строки та в порядку, встановлені законом або договором.
Страхове відшкодування - грошова сума, яку страховик зобов'язаний виплатити за договором майнового страхування при настанні страхового випадку і яка повинна співвідноситися з дійсною вартістю застрахованого майна та розміром завданих збитків.
Страховий поліс - видається страховиком документ, що підтверджує факт укладення договору страхування.
1.3.12 Доручення
Договір доручення
Договір доручення має широку сферу застосування в цивільному обороті. Необхідність в ньому виникає у випадках, коли суб'єкти цивільних правовідносин у силу різних життєвих обставин (хвороби, відсутності спеціальних пізнань в окремих питаннях, тривалої відсутності в місці проживання тощо) не можуть самі зробити угоди та інші юридичні дії, що тягнуть для них виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків і звертаються до допомоги інших осіб, які роблять для них ці дії. Таким чином, сутність договору доручення полягає саме в тому, що відповідно з ним одне особа отримує можливість виступати в якості сторони угоди через інше, спеціально уповноважена ним на це особа.
У ДК РФ договором доручення присвячена гл. 49 (ст. 971-979). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Права і обов'язки по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя (п. 1 ст. 971 ГК РФ).
Договір доручення є консенсуальним, оскільки вважається укладеним у момент досягнення угоди між сторонами. Він може бути як оплатним, так і безоплатним. За змістом п. 1 ст. 972 ГК РФ договір доручення вважається безоплатним, якщо законом, іншими правовими актами або договором доручення прямо не передбачена сплатити повіреному винагороди. І навпаки, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однієї з них підприємницької діяльності, він є оплатним, якщо договором не передбачено інше.
Цей договір є двосторонньо зобов'язуючим, оскільки кожна із сторін набуває права і одночасно несе обов'язки по відношенню до іншої сторони. Так, повірений зобов'язаний виконати доручення і має право на винагороду, а довіритель зобов'язаний сплатити винагороду і має право вимагати виконання доручення.
1.3.13 Комісія
Договір комісії - цивільно-правовий договір, відповідно до яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 990 ЦК України). Договір комісії може бути укладений на певний строк або без зазначення строку його дії, із зазначенням або без зазначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам право вчинити в його інтересах і за його рахунок угоди, вчинення яких доручено комісіонеру, або без такого зобов'язання, з умовами або без умов щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Договір комісії - консенсусний, оскільки визнається укладеним у момент досягнення угоди між сторонами. Він є консенсуальним і у випадку прийняття речей на комісію від громадян і організацій комісійним магазином, хоча за часом прийняття речей і оформлення договору збігаються. Однак речі передаються магазину тільки після укладення договору і на його основі.
Договір комісії - двосторонньо зобов'язує, так як його суб'єкти мають взаємні права та обов'язки: комісіонер повинен здійснити за дорученням комітента одну або кілька угод і має право на винагороду, а комітент зобов'язаний сплатити винагороду і має право вимагати виконання передбачених договором угод.
Договір комісії є оплатним, виплата винагороди комісіонеру обов'язкове (ст. 990 ЦК України).
