Ендокринна система

План

1.Структурно – функціональна організація ендокринної системи.

2.Єндокринні залози,їх види.Механізм дії гормонів на клітини – мішені:

1. механізм дії на клітину жиророзчинних гормонів;

2. механізм дії на клітину водорозчинних гормонів.

3. Регуляція синтезу і секреції гормонів. Механізм взаємодіі ендокринних залоз.

4.Гіпофіз, його гормони, механізм впливу.

5Щитоподібна залоза, її гормони, вплив на обмін речовин

6.Роль гормонів прищитоподібної залози.

7.Роль гормонів підшлункової залози.

8. Фізіологія жіночої статевої системи, роль статевих гормонів;

9. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів;

10.Поняття про стрес:

1. роль симпатико - адреналінової системи;

2. роль гіпофізарно – надниркової системи.

Структурно – функціональна організація ендокринної системи,

Гормони виділяють:

1. Ендокринні залози:

• епіфіз;

• прищитоподібні;

• щитоподібна;

• загрудинна;

• надниркові залози.

2. Залози змішаної секреції:

• підшлункова залоза;

• статеві залози.

3. Паракринні клітини.

Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені

Гормони, що виділяються спеціалізованими чи неспеціалізованими ендокринними клітинами характеризуються дистантністю дії (діють на великій відстані від місця виділення), високою біологічною активністю (здійснюють регуляторний вплив у малих концентраціях), високою специфічністю (мают, високо специфічний характер дії на функції організму, їх дія не може бути замінена дією інших БАР).

За хімічною структурою гормони поділяються на:

1. Білково-пептидні (інсулін, глюкагон, всі гормони гіпоталамуса та гіпофіза). Вони водорозчинні, але погано розчиняються у ліпідах.

2. Стероїдні – гормони кіркової речовини наднирників, статеві гормони. Вони жиророзчинні, але погано розчинні у воді.

3. Похідні амінокислот:

   • тиреоїдні гормони (жиророзчинні);

   • катехоламіни (водорозчинні).

Транспортуються гормони кров’ю у вигляді сполук з білками плазми, форменими елементами крові.

Концентрація гормонів коливається, бо залежить від швидкості утворення, руйнування, івиведення із організму.

В кров поступає велика кількість гормонів, кожен з них впливає на декілька функцій, тому один орган можне бути під впливом декількох гормонів, в зв’язку з цим взаємодію між гормонами можливо розділити на 3 види:

• синергізм;

• антагонізм;

• пермисивна дія.

Гормони здійснюють на організм такий вплив:

1. метаболічний, забезпечують обмін речовин;

2. морфогенетичний, впливають на ріст, формоутворення;

3. кінетичний, регулюють діяльність виконавчих органів;

4. корегуючий, тобто змінюють інтенсивність функцій органів і тканин.

Механізм дії гормонів на клітини організму

Вплив гормонів на клітину зумовлений тим, що клітини мають рецептори до конкретного гормону, тому утворюється система «гормон - рецептор», «гормон – мішень».Рецептори можуть бути на мембрані клітини або в середині клітини (мембранні і цитоплазматичні рецептори).

Розчинність у воді чи в жирах визначає механізм дії гормонів на клітини- мішені:

- жиророзчинні гормони легко проникають в клітину через її мембрану та діють через взаємодію з цитоплазматичними циторецепторами;

- водорозчинні гормони не можуть проникнути в клітину через її мембрану, яка побудована переважно з ліпідів, тому їх дія на клітину пов’язана із взаємодією з мембранними рецепторами, вмикання мембранних механізмів, утворення вторинних посередників (посланців, месенджерів). Зміна концентрації всередині клітини вторинних посередників змінює її функцію та метаболізм.

М еханізм дії на клітини жиророзчинних гормонів:

Стероїдний гормон через мембрану легко проникає в клітину та взаємодіє з цитоплазматичними циторецепторами (комплекс - гормон-рецептор), транспортується до ядра клітини, утворюючи зв’язування гормона з ДНК, збільшення швидкості синтезу І-РНК і збільшення біосинтезу в клітині певних білків (ферментів, каналів і т.д.) Біологічний ефект –це зміна метаболізму, функції, будови клітини.

Механізм дії на клітини водорозчинних гормонів.

Пептидні гормони не здатні проникати через клітинну мембрану, тому вступають у взаємодію з рецептором клітинної оболонки, утворюючи гормоно – рецепторні комплекси, під дією яких утворюються внутрішньоклітинні посередники:

- цАМФ; цГМФ ( циклічні нуклеотиди);

-кальмодулін,тощо.

Дія гормонів через мембранні циторецепторами характеризується відносно невеликим латентним періодом та відносно короткотривалим ефектом.

Механізм дії гормонів за участю цАМФ як внутрішньоклітинного посередника.

Г ормон взаємодіє з мембранним циторецептором, за участю білка-g (Рrotein-G) активується мембранний фермент аденілатциклаза (АЦ-аза) і перетворення АТФ в ц – АМФ, відбувається активація цАМФ-залежних протеїнкіназ (ферменти, що фосфорилюють білки і змінюють їх властивості):

- фосфорилювання білків-ферментів, зміна їх активності, зміна метаболізму клітини;

- фосфорилювання білків-каналів, зміна проникності мембран для певних іонів;

- фосфорилювання білків ядра, зміна нуклеїнового обміну, зміна біосинтезу білків в клітині.

В результаті всіх цих змін змінюються обмін, функція та структура клітини.