6. Функції пе. Місце пе в системі екон.Наук.

Політекономія виконує насамперед пізнавальну функцію. Вона покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства на основі наукового доказу.

Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес.

Політична економія виконує також ідеологічну функцію. Багато питань політичної економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу, зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил, волю яких виражають відповідні партії.

Ще одна функція політекономії — методологічна. Політична економія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук — галузевих і функціональних.

Політекономія, а відповідно і екон.теорія, є суспільною, провідною методологічною наукою в системі екон.наук. За словами М.Твена, "знання політекономії – першооснова вмілого керівництва державою". Сама назва"політ.економія" означає мистецтво держ. управління. нар.госп.Якщо виходити з того, що політекономія є ядром екон.науки, то її завдання, що випливає з практичних функцій, є, передусім, обґрунтування наукової основи екон. політики

7. Виробничі можливості сусп. І потреби. Виробництво і його осн. Фактори.

Людина здійснює виробництво для задоволення своїх різноманітних потреб, підвищення рівня свого матеріального і соціально-духовного споживання. Потреби мають свої закони розвитку, які не збігаються із законами виробництва. Основним законом сфери виробництва є закон обмеженості ресурсів, а фундаментальним законом сфери особистого споживання — закон неухильного зростання потреб суспільства, які виробництво має задовольнити.

Виробництво – це процес створення матер. і духовних благ, необх. для задоволення потреб людини, існування і розвитку сусп..

Фактори виробництва - ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг.

Фактори: земля, праця, капітал – засоби виробництва, що належ підприємцям або ін. власникам і використ. в процесі ств речей і послуг, управління, інформація, наука і нтп, освіта, екологія, енергія, час.

8 Економічні потреби сусп.,їх суть і класифікація

Економічні потреби – це внутр.. мотив людини, що спонукає її до екон. діяльності з метою забезпечення власного добробуту, добробуту членів сім'ї, потреби в матер. благах.

За походженням потреби поділяють на первинні та вторинні. Первинні - породжені тим, що людина є істотою біологічною і їй постійно необхідні повітря, вода, їжа, сон тощо. Вторинні потреби витікають з того, що людина є частиною соціуму, тобто живе в рамках певної соціальної організації. І такий статус людини вимагає і породжує соціальні потреби.

Класифікація потреб:

За суб'єктами (носіями потреб): індивідуальні, колективні, суспільні.

Або: домогосподарств, підприємств, держави.

За об'єктами (предметом, на який вони направлені): матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах); духовні; соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній діяльності).

За сферами діяльності: праці, спілкування, рекреації (відпочинку, відновлення працездатності), економічні - частина людських необхідностей, для задоволення яких необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ.

За черговістю задоволення:

• першочергові (задовольняються предметами першої необхідності),

• не першочергові (задовольняються предметами розкоші). За ступенем реалізації:

• абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки),

• дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни),

• платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби в засобах виробництва),

• невиробничі (потреби у споживчих товарах). За можливостями задоволення:

• насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення),

• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення)

За значимістю потреби можна представити у вигляді піраміди