Тема 2. Управління фінансовою системою та фінансова політика. Після вивчення цієї теми ви будете знати і розуміти:

План:

1. Схема управління фінансовою системою.

2. Фінансова політика та її складові частини.

I Таблиця 1: Управління фінансовою системою, її сферами і ланками.

Фінансові органи та інститути	Ланки фінансової системи	Напрями діяльності, функції
Міністерство фінансів	Бюджет держави	Складання і виконання
	Державний кредит	Випуск позик, використання залучених коштів, погашення боргів
	Міжнародні фінансові відносини	Взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інститутами
	Фінанси підприємств	Нормативно – організаційне регулювання фінансової діяльності
Державне казначейство	Бюджет держави	Виконання державного бюджету: фінансування видатків по регіонах
Контрольно – ревізійна служба	Бюджет держави	Ревізії, складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань
	Фінанси державного сектора	Контроль за фінансовою діяльністю
Державна податкова адміністрація	Бюджет держави, загально – державні цільові фонди	Облік платників податків і обов'язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
Рахункова палата Верховної Ради	Державний бюджет	Контроль з позиції макроекономічного, фінансового регулювання і діяльності фінансової політики. Контроль за складанням і виконанням бюджету
	Державний кредит	Контроль за залученням, використанням і погашенням держпозик
	Фінансовий ринок	Контроль у сфері грошово – кредитної політики
Комітет з нагляду за страховою діяльністю	Страхування	Видача ліцензій на страхову діяльність; контроль за діяльністю страхових компаній, розробка методичних рекомендацій
Страхові компанії	Страхування	Здійснення страхових операцій
Аудиторська палата	Фінанси підприємств	Видача ліцензії аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю
Аудиторські фірми	Фінанси підприємств	Проведення незалежного фінансового контролю підприємств, надання консультативної допомоги
Національний банк – основний фінансовий інститут у сфері грошового ринку	Кредитна система	Реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд; здійснює емісію грошей, регулює грошовий обіг в країні
	Державний кредит	Надає агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів
	Бюджет держави	Організація касового виконання
	Міжнародні фінансові відносини	Проведення міжнародних розрахунків
Комерційні банки	Банківська система	Здійснення банківських операцій
Міжбанківська валютна біржа	Валютний ринок	Купівля – продаж валюти і визначення валютних курсів
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку	Ринок цінних паперів	Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних); ліцензування діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами; нагляд за діяльністю суб'єктів ринку
Фондова біржа	Ринок цінних паперів	Забезпечення первинного і вторинного ринку цінних паперів, проводить котирування
Фінансові посередники	Ринок цінних паперів	Виконання доручень емітентів з випуску цінних паперів та інвесторів з питань їх придбання
Пенсійний фонд	Фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення	Акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій допомог
Фонд соціального страхування	Фонд цільового призначення	Акумуляція коштів фонду нарахування та виплата коштів по соціальному страхуванню

Формування системи фінансових органів і інституцій, розмежування функцій і повноважень між ними має забезпечити надійне та ефективне управління фінансами в країні.

II Фінансова політика – комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Суб'єктом виробництва фінансової політики є держава в особі вищих органів влади та управління і основних фінансових органів – Міністерство фінансів та центрального банку, а суб'єктами реалізації – фінансові органи та інститути.

Складові фінансової політики.

Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово - кредитну) та фіскальну політики.

Монетарна політика являє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Саме фіскальна політика складає основу фінансової політики у її вузькому розумінні. Водночас ця політика ширша, оскільки включає також політику у сферах фондового і страхового ринків, а також міжнародних фінансів.

Фіскальну політику можна умовно поділити по двох напрямках – податкову і бюджетну.

Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування – установлення видів та співвідношення податків, визначення платників та підхід до них (уніфікований чи диференційований), установлення ставок оподаткування, надання податкових пільг тощо. Вона відображає як потреби держави у коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян.

Бюджетна політика являє собою діяльність відносно формування бюджету держави, його збалансування, розподіл бюджетних коштів тощо.

Існують:

1. Фінансова політика в сфері міжнародних фінансів, пов'язана з налагодженням взаємовідносин держави з міжнародними організаціями і фінансовими інститутами, членство в яких є добровільним.

2. Фінансова політика у сферах фондового і страхового ринків характеризується діями держави щодо їх розвитку і регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових та інституційних інвесторів.

3. Боргова політика держави. Вона починається з визначення співвідношення між податковими і позиковими фінансами.

Фінансова стратегія – це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально – економічного розвитку.

Фінансова тактика являє собою поточну політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії

Її головне завдання – досягнення стратегічних цілей розвитку.

Фінанси підприємств реалізуються за двома напрямами:

1. регламентування фінансових відносин у суспільстві;

2. здійснення поточної фінансової діяльності.

Регламентування фінансових відносин характеризує стратегію фінансової політики, поточна фінансова діяльність – її тактику.

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин, який характеризується тією часткою доходу, що розподіляється і споживається відповідно до чинних законів чи адміністративних рішень, розрізняють три типи фінансової політики:

1. жорстка регламентація;

2. помірна регламентація;

3. політика мінімальних обмежень.

Жорстка регламентація полягає в тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Є малоефективною.

Помірна регламентація – здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин – взаємовідносини з державою, окремі елементи взаємовідносин на кредитному, валютному і страховому ринках.

Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб'єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні.

Основою фінансової політики держави є вибір фінансової моделі суспільства. Співвідношення між напрямами фінансової політики, застосуванням її окремих типів визначаються характером фінансової моделі, що встановлена на даний час.

Поточна фінансова діяльність держави відображає тактику реалізації фінансової політики. Її основним знаряддям є бюджет.

Залежно від завдань, на розв'язання яких спрямована фінансова політика, вона поділяється на такі види:

• політика стабілізації;

• політика економічного зростання;

• політика стримування ділової активності.

Політика стабілізації спрямована на підтримування макроекономічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва при стабільності цін. Існує два різновиди:

Перша – це політика стабілізації після економічного спаду, яка має стимулюючий характер.

Друга - політика стабілізації в період економічного піднесення, що має обмежувальне спрямування.

Політика економічного зростання – спрямована на досягнення необхідного для країни рівня щорічного збільшення обсягів ВВП із урахуванням її потенціалу. Реалізація може здійснюватися трьома основними способами:

• через зростання державних видатків;

• зниження рівня оподаткування;

• проведення політики „дешевих грошей”.

Політика стримування ділової активності використовується для регулювання економічного циклу з метою запобігання кризи надвиробництва чи недопущення виснаження економіки внаслідок надмірних темпів економічного зростання. Здійснюється такими способами:

• скорочення державних видатків;

• підвищення рівня оподаткування;

• установлення високих процентних ставок за кредитами.

За характером реалізації фінансова політика поділяється на:

1. Дискреційну – це політика яка передбачає здійснення державою певних заходів, спрямованих на реалізацію фінансової стратегії і тактики.

2. Не дискреційна – це політика яка полягає у використанні певних фінансових інструментів – „умонтованих стабілізаторів”, які автоматично регулюють ситуацію в економіці.

Процес формування і реалізації фінансової політики охоплює кілька етапів:

1. Визначення цілей, постановка завдань.

2. Вибір типу фінансової політики.

3. Вибір напрямів реалізації (монетарна чи фіскальна) та розмежування завдань між ними.

4. Вибір інструментів реалізації.

5. Координація дій окремих інструментів.

6. Здійснення конкретних заходів.

7. Контроль за ходом реалізації.

Література.

1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000р.

2. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2001р.

3. Худолій Л.М. Теорія фінансів: - К.: 2003р.

4. Ковалева Л.М. Финансы, - М.: 1999г.

5. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2004р.

Ключеві терміни: фінансова політика, фінансова стратегія, фінансова тактика, податкова політика, бюджетна політика, грошово-кредитна політика, міжнародна фінансова політика, фінансовий механізм, фінансові інструменти, фінансові важелі, фінансовий контроль, управління фінансами, фінансове законодавство.

? Контрольні запитання

1. Які завдання покладено на Міністерство фінансів?

2. Які функції і повноваження має Державна податкова адміністрація?

3. Які функції Державного казначейства?

4. Яка сфера діяльності Контрольно-ревізійної служби?

5. Які функції виконує Рахункова палата?

6. Яку роль відіграють Національний банк і комерційні банки в управлінні фінансами?

7. У чому полягає сутність фінансової політики?

8. Які існують типи фінансової політики?

9. Які складові фінансової політики?

10. У чому призначення фінансової стратегії?

11. Які завдання вирішуються через фінансову тактику?

12. Які існують етапи процесу формування і реалізації фінансової політики?

Розділ 3. Фінанси підприємницьких структур.

Тема 1: Сутність фінансів підприємств.