4.Закордонний досвід
Пріоритетним напрямом підготовки вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь. Тому навчальні предмети (дисципліни) мають світоглядно-професійний характер. Вони включають гуманітарні, суспільні, природничі, технічні дисципліни та інші форми навчальної і виховної роботи. Блок сучасних дисциплін про безпеку людини: безпека життєдіяльності, валеологія, охорона праці, основи екології, цивільна оборона, основи медичних знань та здоров’я дітей — доцільно викладати на єдиних узгоджених концептуальних і науково-методичних засадах з урахуванням вікового, соціального, фахового статусу тих, хто навчається.
Необхідним напрямом навчання є також підготовка до дій в небезпечних ситуаціях, що об'єктивно склалися, заради зменшення потенційно можливих втрат (пошкоджень).
На підприємстві керівник закладу зобов`язаний створити повноцінну службу охорони праці, працівники якої мають знати чинні нормативно-правові акти з охорони праці та промислової безпеки і на практиці застосовувати ці знання з метою захисту працюючих та відвідувачів [Див 5, с.18].
Процес навчання безпечній поведінці повинен охоплювати весь період життя людини враховуючи постійну зміну факторів ризику та складність і трудоємкість впливу на поведінку людини. Серед засобів впливу на позицію особи пріоритетним є двоканальна комунікація зі зворотним зв'язком про фактичний стан підготовленості особи.
Безпека особи розглядається як результат взаємоузгодженої співпраці державної системи підтримки безпеки людини і системи освіти. Тому зміст освіти, її структура, технологія навчання формуються з позиції, що людина є найголовнішим об'єктом захисту від чинників ризиків. Проектування освіти здійснюється на першому етапі взаємодії двох складових систем безпеки, враховуючи можливості державної системи безпеки і наслідки цих можливостей. Серед результатів першого етапу роботи з реформування системи освіти повинен бути комплекс вимог до державної системи підтримки безпеки людини, виходячи з можливостей людини і її обмежень, як відносно стабільних (вік, фізичні особливості, пізнавальні можливості тощо), так і змінних.
Зазначене є основою розробки стандартних вимог до кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян з напряму БЖДЛ, введення їх до вже розроблених стандартів і до тих, що розробляються.
Вибір змісту нормативної частини освіти проводиться з урахуванням існуючої в країні статистики нещасних випадків у побуті і на виробництві та результатів їх прогнозування. Тому напрям освіти БЖДЛ формується на підставі не тільки наукових результатів, а й досвідних знань, умінь, цінностей тощо.
Навчання з БЖДЛ в закладах освіти здійснюється мінімум двома взаємодоповнюючими шляхами: через основну (для навчальної програми певного рівня освіти) дисципліну та інтегративні взаємозв'язки з іншими дисциплінами. На деяких рівнях освіти вказаний напрям може бути поєднаний з певним опорним курсом навчальної програми.
Є.П.Желібо висловив думку про те, що Типова програма дисципліни «Безпека життєдіяльності» — не що інше, як конгломерат окремих розділів БЖД, охорони праці, цивільного захисту, а не самостійна, окрема навчальна дисципліна [Див 3, с.29].
Необхідною практичною складовою змісту будь-якої основної навчальної дисципліни з БЖДЛ повинен бути розгляд небезпечних ситуацій, типових для певних соціальних груп громадян і окремих осіб (за ознаками статі, віку, індивідуальних якостей, умов існування тощо). Така комплексна тематика опирається на певні розділи відповідних основних дисциплін програми навчання.
Детальний розгляд ситуацій передбачає:
ідентифікацію типу ситуації;
оцінку рівня ризику;
прогнозування наслідків (вид шкоди здоров’ю);
визначення чинників, що зменшують рівень небезпеки та рівень втрат від розвитку ситуації;
дії із запобігання шкоди (або зменшення витрат): з використанням державної системи підтримки, за допомогою сторонніх осіб, індивідуальні дії;
прийняття (вибір) адекватного рішення (плану дій);
реалізацію прийнятого плану дій;
запобігання подібним ситуаціям.
З урахуванням пізнавальних можливостей тих, хто навчається, програми навчання з основного курсу БЖДЛ будуються на основі "спірального" розгортання системи знань про безпеку (і небезпеку) людини, що дозволяє на кожному етапі навчання формувати відносно цілісну картину небезпек внутрішнього і оточуючого світу, забезпечити розвиток необхідних складових індивідуальної захищеності особи, поступово поглиблювати світоглядну і досвідну складові змісту освіти. Це досягається шляхом поступового збільшення кількості зв'язків і відносин, що вивчаються, поглиблення знань про сутність явищ, а також — характер пізнавальної діяльності учня, студента, слухача та інших учасників навчально-виховного процесу.