3. Види юридичних осіб.

В цивільному праві склалася система поглядів щодо диференціації юридичних осіб в залежності від низки ознак. Дійсно, як будь-яке поняття так і юридичні особи внаслідок аналізу їх правової сутності можуть бути класифікованими за певними підставами. Спробуємо надати характеристику окремим з них.

Юридичні особи можуть бути диференційовані:

1) Залежно від виду права власності на:

а) державні і комунальні юридичні особи — ті, що ґрунтуються на державній або комунальній формі власності.

До державної власності віднесена загальнодержавна власність. Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава Україна (ст.ст.324, 326 ЦК).

Комунальна власність складається з майна, закріпленого за те­риторіальними громадами, у які об'єднані громадяни за місцем проживання (ст.327 ЦК).

Майно, що є державним або комунальним та закріплене за дер­жавним підприємством, належить йому на праві повного господар­ського відання. Майно, яке є державною власністю і закріплене за установою, що перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління;

б) приватні юридичні особи — ті, що ґрунтуються на приватній власності. Об'єктом права приватної власності може бути будь-яке майно за винятками, встановленими законом ( ст.325 ЦК);

в) юридичні особи, що ґрунтуються на спільній (змішаній) власності за участю юридичних осіб і громадян України, юридичних осіб і гро­мадян інших держав (ст.355 ЦК).

2) Залежно від мети створення і діяльності на:

а) комерційні юридичні особи;

б) некомерційні юридичні особи.

В основі цього розмежування лежить ознака наявності або від­сутності мети отримання прибутку внаслідок діяльності юридичної особи. Причому для комерційної організації така мета є основною.

Юридичні особи, що не є комерційними, можуть створюватися у формі громадських або релігійних організацій, споживчих коопе­ративів, добродійних та інших фондів, що фінансуються власника­ми установ, а також в інших формах, передбачених законом.

Юридичні особи, що є комерційними, можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, а також у формі об'єднань вказаних юридичних осіб.

3) Залежно від підстав фінансування на:

а) госпрозрахункові юридичні особи.

Госпрозрахунковими юридичними особами визнаються ті, що знаходяться на самоокупності. Вони один раз (при заснуванні) отримують від засновника кошти на праві повного господарсько­го відання, а відтак хазяйнують самі, несуть усі витрати тощо. Во­ни також можуть бути власниками певного майна, у чому прояв­ляється ознака відокремленості майна юридичної особи та інших осіб;

б) бюджетні юридичні особи.

Бюджетні — отримують від держави кожного року кошти для забезпечення своєї діяльності. Такі юридичні особи мають самос­тійний кошторис, а керівник юридичної особи користується права­ми розпорядника кредитами. Майно належить таким юридичним особам на праві оперативного управління. Бюджетним юридичним особам забороняється займатися комерційною діяльністю.

4) Залежно від функцій на:

а) юридичні особи, що господарюють — такі, що ставлять перед собою завдання виробництва продукції, виконання робіт тощо;

б) юридичні особи, що не господарюють, тобто не мають вироб­ничих завдань. До них належать різноманітні громадські організа­ції, політичні партії, школи, музеї, суди тощо. Слід зазначити, що деякі негосподарські організації та об'єднання можуть мати у сво­єму складі юридичних осіб, що господарюють (наприклад, випус­кають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності вказаних організацій).

5) Залежно від відношення засновників до майна на:

а) юридичні особи, засновники яких мають право власності на майно відповідної юридичної особи;

6) юридичні особи, засновники яких мають лише корпоративні права (право вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи.

6) Залежно від кількості засновників на:

а) унітарні юридичні особи — такі, що виникають унаслідок во­левиявлення одного власника;

6) юридичні особи, створені кількома засновниками, — повне товариство товариства, об'єднання підприємств, громадян тощо.

7) За типом правосуб'єктності та функціями на:

а) юридичні особи публічного права. Створюються для вико­нання функцій публічної влади — управління, забезпечення пуб­лічного правопорядку тощо;

б) юридичні особи приватного права. Створюються для досяг­нення мети, яка має приватний характер, для отримання прибутку та задоволення інших потреб їх засновників.

8) Залежно від організаційно-правової форми на:

а) господарські товариства;

б) установи;

в) об'єднання громадян;

г) об'єднання юридичних осіб тощо.

Можливі також класифікації юридичних осіб за змішаними критеріями (суб'єкт, форма власності, мета створення тощо). Про­те більшість з них уявляються надто узагальненими, внаслідок чо­го певною мірою втрачаються критерії розмежування між деякими видами юридичних осіб.

Слід зазначити, що з усього розмаїття класифікацій юридичних осіб, що пропонувалися у вітчизняній цивілістиці, у ЦК викорис­тана лише одна — поділ юридичних осіб на особи приватного пра­ва та особи публічного права. При цьому критерієм поділу названо порядок створення тих та інших юридичних осіб. Зокрема ч.2 ст.81 ЦК встановлює, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юри­дичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі ус­тановчих документів відповідно до ст.87 ЦК.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим ак­том Президента України, органу державної влади, органу влади Ав­тономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

З приводу обрання у ЦК критерію для класифікації, на думку Харитонова Є.О., ним насамперед слід вважати усе ж таки не порядок, а цілі створення, а також галузь, у якій має ді­яти та чи інша особа. Якщо юридична особа має діяти у галузі пуб­лічного права і виконувати відповідні адміністративні, освітні, культурні тощо функції, то вона є суб'єктом публічного права і має створюватися у порядку, визначеному для таких осіб. Якщо ж юри­дична особа має функціонувати у галузі приватного права, як його суб'єкт, то вона має створюватися у порядку, встановленому для юридичних осіб приватного права.

Стосовно класифікації юридичних осіб, запропонованої у ЦК, слід також зауважити таке.

Оскільки ч.3 ст.81 ЦК передбачає, що цим Кодексом встанов­люються порядок створення, організаційно-правові форми, право­вий статус лише юридичних осіб приватного права, можна припус­тити, що такий поділ обраний як первісна підстава для подальших класифікацій юридичних осіб саме приватного права. Дійсно, згідно цієї статті порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Таким законом, очевидно, може бути Господарський кодекс України 2003 року. До того ж, у відповідності зі ст.82 ЦК на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Щодо критеріїв поділу юридичних осіб приватного права, то ч.1 ст.81 ЦК містить положення, де встановлено, що юридич­на особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Отже, звідси випливає, що згідно з ЦК юридичні особи приват­ного права можуть бути:

а) такими, що являють собою об'єднання осіб;

б) такими, що являють собою об'єднання майна;

в) такими, що являють собою об'єднання осіб та майна.

Такий поділ становить не лише теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки від виду юридичної особи приватного права зале­жить визначення переліку установчих документів, обсяг правосуб'єктності такої юридичної особи, порядок придбання та реаліза­ції прав і обов'язків тощо.

Відповідно до Закону "Про товарну біржу" специфічним видом юридичних осіб є біржа, яка є організаційно-правовою формою оп­тової торгівлі.

Товарна біржа — це організація, що об'єднує фізичних і юри­дичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, впорядку­вання і полегшення товарообігу та пов'язаних з ним операцій.

Фондова біржа займається виключно організацією укладення угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені й за дорученнями клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Слід підкреслити, що біржі незалежно від їх виду (товарна, фон­дова, універсальна тощо) не є комерційними організаціями і не мо­жуть мати за мету отримання прибутку в результаті здійснення ос­новної діяльності.

Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення, інших кредитних ре­сурсів, а також касове і розрахункове обслуговування, здійснення валютних та інших банківських операцій.

Форми юридичних осіб приватного права.

Як було зазначено раніше ЦК визначає правовий статус саме юридичних осіб приватного права, тому саме цей вид юридичних осіб ми з Вами надалі й більш детальніше охарактеризуємо.

Стаття 83 ЦК передбачає такі форми юридичних осіб як товарис­тва та установи. Крім того, у цій статті йдеться про допустимість створення юри­дичних осіб у інших формах, встановлених законом.

Враховуючи особливості методу цивільно-правового регулювання, розглянутого нами на першій лекції, це положення ст.83 ЦК, очевидно, слід трактувати у тому сенсі, що йдеться не тільки про форми юридичних осіб, прямо передбачені законом, а й узагалі про будь-яку форму юридичної особи, що прямо не заборонена законом.

З’ясуємо сутність зазначених форм юридичних осіб.

а) Товариство — це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

За своєю сутністю товариства є корпоративними утвореннями. Корпоративний устрій полягає в обов'язковому об'єднанні майна і майнових прав учасників товариства й наявності його статутного фонду, поділеного на частки учасників пропорційно до їх внесків.

Водночас товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. ЦК припускає можливість існуван­ня акціонерного товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю як одноособових корпорацій, які мають одного засновника.

Корпоративна структура такого товариства буде визначатися не за тією ознакою, чи є воно об'єднанням осіб, а характером статут­ного фонду. Цей фонд формально може поділятися на частки, але фактично усі частки належатимуть одній особі.

б) Установою є організація, створена однією або кількома осо­бами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шля­хом об'єднання (виділення) їх майна для досягнення мети, визна­ченої засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встанов­люються законом.

Найбільш поширеною формою товариств є господарські това­риства.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Підприємницькі товариства — це товариства, які здійснюють під­приємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціо­нерне товариство) або виробничі кооперативи (ст.84 ЦК).

Визначальною ознакою підприємницького товариства є мета отримання прибутку для його наступного розподілу між учасника­ми (коли учасників більше одного) або привласнення учасником (коли він один).

ЦК передбачені такі види підприємницьких товариств:

1) акціонерне товариство;

2) товариство з додатковою відповідальністю;

3) товариство з обмеженою відповідальністю;

4) повне товариство (товариство з повною відповідальністю);

5) командитне товариство.

Акціонерне товариство — це підприємницьке товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної но­мінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. До акціонерних товариств належать відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розподілятися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонер­не товариство — акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та про­даватися на біржі.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначаєть­ся установчими документами. Учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах їх внесків.

Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, статутний фонд якого поділено на частки, що визначаються уста­новчими документами. Його учасники відповідають за боргами то­вариства своїми внесками у статутний фонд, а якщо цих сум недос­татньо — також своїм майном в однаковому для всіх розмірі, що є кратним внеску.

Повне товариство — такий вид господарського товариства, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Форма участі у справах товариства, розмір май­нового внеску учасника визначаються установчим договором.

Командитне товариство — це товариство, у складі поряд з од­ним або кількома учасниками, які відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повновкладники), є також один або кілька учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Таким чином, у командитному товаристві роз­різняють учасників з повною відповідальністю (вони мають право управляти товариством) і дестинаторів (осіб, які не беруть участі в управлінні товариством і тому відповідають за результати його ді­яльності лише своїм вкладом).

Детально питання створення та діяльності зазначених товариств регулюються гл.8 ЦК (ст.ст.113-162).

Крім господарських товариств, до підприємницьких товариств належать також виробничі кооперативи.

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господар­ської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Члени вироб­ничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зо­бов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених йо­го статутом та законом. Види та правовий статус виробничих коо­перативів визначаються нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України “Про кооперацію” від 7.10.2003 року та Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” 1997 року.

Непідприємницькі товариства — це товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учас­никами.

Некомерційні товариства можуть створюватися в організаційно-правових формах, передбачених ЦК або іншими законами.

Крім того, чинне законодавство передбачає створення некомерційних організацій у інших (крім товариств) формах.

Наприклад, непідприємницькими організаціями є релігійні гро­мади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організації (монастирі, релігійні братства, місії, навчальні заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюються Законом Украї­ни від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації".

Згідно зі ст.36 Конституції громадяни України мають право об'єднуватися у політичні партії та громадські організації для здій­снення і захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винят­ком обмежень, встановлених законом. Отже, такі об'єднання, пар­тії та інші аналогічні утворення також набувають у відповідному порядку статусу непідприємницьких юридичних осіб. Основні за­сади створення та діяльності об'єднань громадян передбачені зако­нами України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян" та від 5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні".

Діяльність недержавних організацій, головною метою яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окре­мих категорій осіб передбачена Законом від "Про благодійництво та благодійні організації". Діяльність таких організацій є безкорис­ливою, такою, що не передбачає одержання прибутків від неї. Бла­годійними, за змістом зазначеного Закону, можуть бути як фізич­ні, так і юридичні особи.

У їх власності згідно з ст. 18 цього ж Закону можуть перебувати рухоме і нерухоме майно, матеріальні й нематеріальні активи, кош­ти, інше майно. Благодійна організація має право здійснювати що­до майна та коштів, які є у її .власності, будь-які угоди, що не су­перечать її статутним цілям та законодавству України.

Джерелом формування майна і коштів благодійної організації не можуть бути кошти, одержані від здійснення діяльності, що пе­редбачає одержання прибутків. Відповідно до Закону "Про благо­дійництво та благодійні організації" (ст.19) джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бути кредити. Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Різновидом непідприємницьких організацій є торгово-промис­лові палати. Вони створюються на підставі Закону України від 2 грудня 1997 р. "Про торгово-промислові палати в Україні". Відпо­відно до цього Закону торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, які створені й діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Законом передбачено, що торгово-промислові палати мають право створювати за ініціативою учасників спору третейські суди, галузе­ві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фа­хівців-консультантів, виконувати інші повноваження.

Некомерційною, непідприємницькою організацією є також профспілки. Закон України від 15 вересня 1999 р. "Про професій­ні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначає основні принци­пи, статус і завдання профспілок.

Оскільки це розмаїття некомерційних організацій поки що не­повною мірою узгоджене з положеннями ЦК щодо юридичних осіб, це питання має бути вирішене у процесі подальшого вдоско­налення цивільного законодавства.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єд­нання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основ­ною діяльністю займатися підприємництвом, тобто здійснювати ді­яльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку.

Але така діяльність допускається за двох умов: 1) якщо вона не заборонена законом для даної юридичної особи або для дано­го виду юридичних осіб; 2) якщо ця діяльність відповідає меті, для якої була створена юридична особа, та сприяє її досягненню (ст.86 ЦК).

Наприклад, об'єднання громадян вправі здійснювати господар­ську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозра­хункових установ і організацій, які мають статус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність відповідно до цілей і завдань, передба­чених їх статутами (ст.24 Закону "Про об'єднання громадян"). Від­повідно до ст.13 Закону "Про благодійництво та благодійні органі­зації" благодійні організації мають право утворювати на добровіль­ній основі спілки, асоціації та інші об'єднання, що сприяють вико­нанню статутних завдань, а також бути засновниками засобів ма­сової інформації, підприємств і організацій.

Водночас політичні партії та створювані ними установи і орга­нізації не можуть бути засновниками підприємств, крім засобів ма­сової інформації, а також займатись господарською та іншою ко­мерційною діяльністю за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистських і агітаційних матеріалів, ви­робів із власною символікою та проведення суспільно-політичних заходів (фестивалів, свят тощо).

Крім зазначених Господарським Кодексом визначаються такі види юридичних осіб як об’єднання. При цьому згідно з ч.1 ст.118 ГК об’єднанням є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до ГК та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Ст.120 ГК визначає такі організаційно-правові форми господарських об'єднань підприємств як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Дамо коротку характеристику окремих з них.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання., і на них поширюються положення чинного законодавства щодо регулювання діяльності підприємств.

Досить специфічними видами об’єднаннями товариств є промислово-фінансові групи та асоційовані компанії. Згідно ст.125 ГК промислово-фінансовою групою є об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Порядок утворення та інші питання діяльності промислово-фінансових груп визначаються законом про промислово-фінансові групи, іншими нормативно-правовими актами.

Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано в органах преси відповідно до ст.58 ГК.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог ст.126 ГК та інших законів.

Законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені у статті 120 ГК.

Висновок по третьому питанню:

Отже, ми визначили основні види юридичних осіб та надали їх класифікацію. Чинний ЦК найбільш повно характеризує поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права. При цьому регулюванню й визначенню правового статусу перших із них надається переваги. Так в числі юридичних осіб приватного права за організаційно-правовою формою виділяються товариства та установи. Товариства в свою чергу поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Серед підприємницьких визначаються господарські товариства (повне, командитне товариство, товариство з обмеженою або з додатковою відповідальністю, а також акціонерне товариство) і виробничі кооперативи. Крім цього юридичні особи, як суб’єкти цивільних правовідносин можуть бути представлені некомерційними організаціями (об’єднання громадян, благодійницькі організації, політичні партії, релігійні організації, тощо), а також господарськими об’єднаннями (асоціація, консорціум, корпорація, концерн).