Класифікація і характеристика кормів Зелені корми

Зелені корми слугують основним джерелом досяжних поживних речовин для всіх видів сільськогосподарських тварин.

Зелені корми містять багато вітамінів, особливо каротину (150 - 280 міліграм в 1 кг сухої речовини).

Із зелених рослин готують сіно, сінаж, силос, вітамінне трав’яне борошно, брикети і різку.

Пасовище – найбільш ефективний спосіб виробництва і використання зеленого корму.

Основою правильного використання пасовищ є загородно - порційне їх випасання. Ділянки захищають електропастухом або огорожею Тривалість використання однієї ділянки тваринами не повинна перевищувати 3 - 4 дні.

Добова потреба в зеленому кормі на 1 день у середньому становить:- для корів – 60 - 75 кг, молодняку до року – 15 - 25 кг. За тривалості пасовищного періоду 155 днів протягом літнього сезону кожній корові необхідно близько 80 ц зеленої маси.

Для забезпечення тварин достатньою кількістю соковитого зеленого корму протягом всього літнього періоду в господарствах створюють зелений конвеєр-систему організації кормової бази в пасовищний сезон, що забезпечує безперебійне і рівномірне виробництво соковитого корму для сільськогосподарських тварин з початку весни до пізньої осені.

Грубі корми

Сіно – один з найважливіших видів грубого корму, особливо для жуйних тварин.

Сучасні прогресивні технології дають змогу отримувати сіно високої якості – із вмістом в 1 кг 0,55 - 0,6 к.од., 30 - 50 мг каротину і до 12% протеїну.

Оптимальним терміном прибирання бобових трав на сіно є фаза початку бутонізації – цвітіння, злакових – колосіння - початок цвітіння.

У 1 кг міститься до 0,35 - 0,5 к. од. і 110 - 140 г протеїну, перетравність сухої речовини - 70%.

Одержання максимальних зборів сіна, високої якості можливе тільки за дотримання низки технологічних умов прибирання.

Оптимальна висота скошування для багаторічних трав і природних сінокосів - 5 - 6 см, при другому укосі – 6 - 7 см, для однорічних трав і їх сумішей - 4 - 6 див.

Найбільш ефективний спосіб запобігання втратам від дощів – прискорення сушки скошених трав.

Важливим технологічним прийомом, що прискорює сушку злакових і бобових травосумішок, є плющення.

Плющення травосуміші особливо важливо здійснювати при заготівлі пресованого корму.

Плющення краще здійснювати у сприятливу для сушки погоду.

Для прискорення сушки трав і отримання високоякісного сіна за-стосовують також ворушіння і перевертання скошеної маси в прокошу-ваннях і валках. Ворушити траву краще не відразу після скошування, а через 3 - 4 г.

Пров’ялену масу згрібають у валки і досушують до вологості 17 – 18 %.

Приготування розсипного сіна польової сушки. Під час заготівлі роз-сипного сіна скошену масу згрібати у валки слід у суху погоду за вологості 45 - 50%. Пересушування трави в прокошуваннях призводить до великих втрат за рахунок обламування листя і суцвіття пд. час згрібання у валки.

Значно поліпшити якість, зменшити польові і механічні втрати сіна можна завдяки заготівлі трав методом активного вентилювання.

Ефективність вентилювання залежить від вологості повітря, що подається: активно процес відбувається за вологості не вище 70 %.

У вологу погоду доцільно використовувати повітронагрівачі. Але підігрівати повітря треба не більше ніж до 35 - 38°С, за вищої температури нижні шари сіна можуть пересохнути, а у верхніх, навпаки, конденсуватиметься волога. Крім того, вища температура призводить до зниження перетравності протеїну.

Поживність його сягає 0,65 к.од. в 1 кг.

Пресування сіна. Пресоване сіно має низку переваг у порівнянні з розсипним: його зручніше транспортувати, зберігати, простіше обліковувати, роздавати худобі.

Приготування сіна з використанням хімічних консервантів. Високоякісне сіно можна отримати за допомогою хімічної консервації, яка теж скорочує терміни сінозбирання і зменшує її залежність від погодних умов. Застосування консервантів дає змогу збирати масу підвищеної вологості без додаткового досушування.

Хімічні консерванти – це здебільшого органічні кислоти (пропіонова, мурашина і концентрат низькомолекулярних кислот – КНМК) – оберігають від розвитку цвілі у вологому сіні. Найбільший ефект хімічна консервація забезпечує під час заготівлі пресованого сіна у великих тюках і рулонах.

Практика багатьох господарств, що заготовляють пресований грубий корм із застосуванням консервантів, свідчить, що оброблене хімічним препаратом рулонне сіно краще укладати на зберігання під навісами або на відкритих майданчиках у штабель, з відстанню між рулонами 15 - 20 см.

Зберігання сіна. Вміст поживних речовин у сіні в період зберігання залежить від багатьох чинників: вологості його під час укладання, технології приготування, типу сховища, відносної вологості повітря.

Сіно володіє великою гігроскопічністю, внаслідок чого під час зберігання його просто неба загальні втрати поживних речовин сягають 8 - 10%. Закладка ж під навісами сприяє скороченню їх удвічі, а в закритих приміщеннях – у чотири рази.

У господарствах недосушене сіно часто підсолюють, вважаючи, що цей захід гальмує його самозігрівання і утворення цвілі. На 1 т сіна вологістю 25 % рекомендується вносити 0,5 – 2 % (5 - 20) кг кухонної солі. Важливо забезпечити рівномірне внесення кухонної солі до сінної маси. Кухонною сіллю можна зберегти сіно за вищої вологості, але при цьому виникає перевищення допустимої норми хлористого натрію у раціоні тварин.

Сінаж

Сінаж – це різновид консервованого корму, що виготовляється з трав, пров’ялених до вологості 45 – 55 %, зберігається в анаеробних умовах.

Під час закладання сінажу консервація сировини забезпечується шляхом створення фізіологічної сухості рослин.

Пров’ялювати трави на сінаж нижче 45% вологості не рекомендується, оскільки різко зростають втрати сировини в результаті оббивання листя і дрібних стебел робочими органами кормозбиральних машин.

Оптимальна тривалість укладання сінажу у траншеї – не більше 3 днів, башти – 4 дні. Ущільнювати масу у траншеї потрібно безперервно.

За правильного приготування сінажу отримують першокласний корм, який є вирішальною умовою підвищення продуктивності худоби і рентабельності виробництва.

Силос

Однією з визначальних умов отримання якісного корму є наявність у рослинах достатньої кількості цукрів для утворення молочної кислоти, підкислення сировини і отримання корму необхідної вологості.

Найкращий час для прибирання кукурудзи на силос – молочновоскова і воскова стиглість зерна, в рослинах у цей період накопичується максимальна кількість поживних речовин (0,25 - 0,3 к.од/кг).

Соняшник збирають на початку цвітіння – формування кошиків, горохо-вівсяні і вико-вівсяні суміші – у фазі воскової стиглості зерна в одному або двох нижніх ярусах бобів, тобто коли в рослинах міститься близько 70% води і достатньо цукрів для забезпечення нормального перебігу силосування. Оптимальний вміст води в сировині, що силосується, – 65 - 70%.

Кукурудзу у стадії воскової стиглості можна силосувати і після заморозків.

Соняшник добре і в будь-яких співвідношеннях силосується з кукурудзою. Підвищенню поживності корму сприяє змішування соняшнику з бобовими.

Для отримання добро-якісного корму слід застосовувати прив’ялення до 30%-вого вмісту сухої речовини або консервуючі добавки.

Технологія приготування комбісилосу. Комбінований силос готу-ють для різних видів і груп тварин (наприклад, свиней).

Для приготування комбісилосу використовують кукурудзу, бобові трави, сінне борошно, цукровий і напівцукровий буряк, моркву, картоплю, ячмінну дерть.

Обов’язковою умовою під час заготівлі комбінованого силосу є ретельне подрібнення, хороше перемішування, ущільнення і герметизація маси.