2. Форми та методи бойової підготовки.

Метод навчання – це спосіб під дією якого той, хто навчає, опираючись на свідому і активну діяльність тих, кого навчають, озброює їх знаннями, вміннями, навичками і формує в них необхідні розумові і фізичні якості.

Окремі елементи, з яких складається метод, називаються прийомами навчання. Кожний метод – це єдина, струнка система взаємообумовлених і взаємопов’язаних прийомів навчання.

В практиці бойової підготовки склались такі методи навчання, як:

• усне викладання навчального матеріалу;

• бесіда;

• практичний показ з коротким роз’ясненням;

• вправа;

• демонстрація;

• самостійна робота над книжкою.

Усне викладання матеріалу в процесі бойової підготовки застосовується тоді, коли потрібно довести тим, кого навчають, нові знання., пояснити побудову того, чи іншого виду зброї, ознайомити тих, кого навчають, з новими для них фактами, подіями, формувати у них уявлення і поняття відображаючи закономірності сучасного бою і т.д.

Усне викладання може бути у вигляді розповіді, пояснення чи лекції.

Розповідь – це коротке, образне словесне викладання явищ, подій, що представляють переважно фактичний матеріал. Як правило, розповідь виступає в формі повідомлення. Але наряду з повідомленням в ньому, як правило, є елементи опису і роздумів.

Розповідь використовується на заняттях по всім предметам навчання. Особливо широко воно використовується на заняттях з гуманітарної підготовки.

Наряду з розповіддю часто застосовується пояснення.

Пояснення – послідовне, суворе в логічному відношенні викладання складних питань, правил принципів, законів, механізмів, частин зброї, приладів, схем, прийомів дій т.д. Пояснення – це розкриття смислу явищ, процесів, дій і тому більше місця в ньому займають докази, роздуми. Пояснення застосовується частіше всього там, де недостатньо просто розказати і показувати що-небудь, а де необхідно довести.

Найбільш складним видом усного викладання являється лекція.

Лекція – це розгорнуті теоретичні судження, науковий аналіз питань теми, яка викладається.

Велике місце в лекції займає розбір фактів, їх співставлення, встановлення зв’язків між ними, аргументація висуваємих положень, узагальнення і висновки; ілюстративний матеріал при цьому викладається у вигляді короткої розповіді.

Кожна лекція повинна бути тіснішим чином пов’язана з життям, з практикою.

Бесіда – це такий метод навчання, при якому той, хто навчає опирається на знання і практичний досвід тих, кого навчають і, користуючись питаннями, підводить до засвоєння нових знань, нових висновків. Бесіда – більш активний метод навчання, чим усне викладання. Вона вимагає від тих, кого навчають, мобілізації всіх знань, аналізу особистого досвіду і сприяє розвитку у них уваги, пам’яті, самостійності мислення і мови.

Бесіда, як метод навчання застосовується при вивченні статутів, матеріальної частини озброєння і бойової техніки. Жива, розгорнута бесіда – важливий метод проведення виховних занять.

В залежності від призначення бесіди діляться на ввідні, текучі і підсумкові.

Практичний показ з коротким поясненням. На заняттях з бойової підготовки воїни засвоюють велику кількість практичних дій. Для досягнення цього командир застосовує перед усім метод практичного показу з поясненням.

В ході показу дуже часто той, хто навчає, використовує не тільки реальну бойову техніку та озброєння, але і різноманітні моделі, макети, схеми для показу фізичної сутності дії, взаємодії окремих частин агрегатів та вузлів. Також показ застосовується для зразкового виконання тим, хто навчається, якогось прийому або дії. Як правило, показ супроводжується поясненням. У процесі показу можуть бути використані також навчальні фільми, відеофільми та інші засоби.

Вправа. В ході вправ досягається формування, закріплення та удосконалення у тих, хто навчається, необхідних навичок і вмінь шляхом багаторазового повторення визначених прийомів і дій.

Практична робота. Цей метод застосовується для закріплення розвитку та удосконалення отриманих раніше навичок та вмінь під час навчань, бойових пусків та стрільб, при обслуговуванні бойової техніці, озброєння. Характерним являється то що, ти, хто навчаються, виступають у складі колективу (відділень, екіпажів, розрахунків) і кожний з них виконує свої функціональні обов’язки, що що грає вирішальну роль у злагоджені підрозділів, в підготовці їх до виконання бойових завдань.

Самостійна робота є найважливішим методом навчання, метою якого є – активне і глибоке осмислення та засвоєння необхідних знань, удосконалення бойової майстерності кожним військовослужбовцем. Основними видами самостійної роботи воїнів є робота з друкарськими джерелами (посібниками, підручниками тощо); самостійні тренування, перегляд телевізійних та прослуховування і радіопередач.

В останній час у практиці підготовки військ використовуються деякі сучасні методи навчання такі як:

• метод “ситуацій”;

• проблемне навчання;

• метод програмного навчання;

• диспут;

• військова гра;

• круглий стіл;

• “мозгова” атака;

• провокаційний метод;

• взаємонавчання;

• фронтальне опитування та інші.

Наприклад, метод “ситуацій” дуже часто використовується під час тактичної підготовки. Цей метод засновано на створенні і розгляданні визначених умов обстановки, за яких ті, хто навчаються, повинні знати найбільш раціональний (правильний) спосіб дій.

Метод проблемного навчання: - доцільно застосовувати для підвищення активності тих, хто навчається, направляти їх прагнення до глибокого засвоєння матеріалів, які вивчаються. При цьому сутність проблем, які формує той, хто навчає, може зводитися до трьох типів:

1. Перед тим, хто навчається, ставиться проблема вибору правильного рішення.

2. Той, хто навчається, з початку заняття формує проблему, яку слід вирішити у ході заняття методом пошуку вирішення даної проблеми. При цьому, керівник вміло направляє дії тих, хто навчається, в ході їх праці.

3. Найбільш складний випадок, коли керівник заняття пропонує тим, хто навчається, знайти самостійно необхідне рішення у визначеній проблемі.

Якість навчання особового складу багато в чому залежить від організації навчального процесу та форм його проведення.

Сукупність умов, в яких здійснюється навчання (склад і угрупування навчаємих, структура навчання, місце і час проведення заняття) представляє собою форму навчання.

Існують колективні та індивідуальні форми навчання. На практиці форми навчання можна поєднати в три споріднених групи:

• навчально-планові (теоретичні заняття, практичні заняття, тренування, бойові стрільби і пуски ракет, навчання);

• службово-планові (практичні роботи з обслуговування техніки і зброї, парко-господарчі дні, дні регламентних робіт);

• різні види позапланової роботи (технічні кружки і лекторії, школи передового досвіду, конкурси, вікторини і т.д.).

Теоретичні заняття забезпечують засвоєння суспільних знань, теоретичних основ сучасного бою, фізичних основ і принципів роботи бойової техніки і зброї. Вирішуючи задачу переважно теоретичної підготовки особового складу, вони в той же час надають можливість формування деяких практичних навичок, перед усім розумових і сенсорних. Це, як правило, класні заняття типу уроку. На них широко можуть бути використані кіно і діафільми, звукозапис, всі види наочних посібників, зразки зброї і бойової техніки.

Теоретичні заняття можуть застосовуватися також при вивченні зброї масового ураження, теорії стрільби і матеріальної частини зброї, в окремих видах спеціальної підготовки.

В бойовій підготовці провідну роль відіграють практичні заняття. До групи практичних занять входять такі форми навчання, як тактико-стройові і тактичні заняття, заняття на стартових і вогневих позиціях, полігонах, танкодромах і автодромах, парках і гаражах, на плацу, у вартових і інженерних містечках і т.і.

Основною метою практичних занять являється удосконалення польової виучки воїнів, формування у них навичок, злагодження відділень, взводів, рот. Під час практичних занять воїни оволодівають зброєю і бойовою технікою, відпрацьовують рішення тактичних, вогневих і інших спеціальних задач, у різноманітних видах бою.

Сукупність форм та методів навчання прийнято називати видом заняття. У програмах бойової підготовки дані рекомендації і методичні вказівки з підготовки та проведення основних видів занять по кожному предмету навчання.