Тема 7 Облік нематеріальних активів

План

1. Визнання та оцінка нематеріальних активів.

2. Облік капітальних інвестицій у придбання (створен­ня) нематеріальних активів.

3. Облік амортизації та вибуття нематеріальних акти­вів

Література :[ 1,2,11,12,13,15,18]

1.Визнання та оцінка нематеріальних активів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”.

Норми П(С)БО 8 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальними вважаються немонетарні активи, які:

– не мають матеріальної форми;

– можуть бути ідентифіковані;

Згідно з П(С)БО 8 придбаний нематеріальний актив визнається як актив, тобто відображається в балансі, якщо:

– існує імовірність того, що підприємство отримає в майбут­-ньому економічні вигоди, пов’язані з використанням такого активу;

– можна достовірно визначити його вартість.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі тоді, коли його можна:

– використати окремо або разом з іншими активами у виробництві товарів або наданні послуг, призначених для реалізації;

– обміняти на інші активи;

– використати на погашення заборгованості;

– розподілити між власниками підприємства;

– використовувати в господарській діяльності підприємства, спрямованій на отримання прибутку.

На сьогодні є три класичні підходи до оцінки нематеріальних активів, а саме: витратний, порівняльний і підхід прибутко­вості. Найчастіше на підприємствах України використовують перший підхід.

Витратний підхід

Такі об’єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, як правило, створюються протягом досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списують за витратними статтями. Незважаючи на це, зібрана наукова бібліотека, напри­клад, може становити величезну цінність – подекуди вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо якщо це під­приємство – науковий інститут або вищий навчальний заклад. Такі ак­тиви роду оцінюються за методом вартості створення, тобто з погляду витратного підходу.

Витратний підхід застосовується при оцінці вартості немате­ріальних активів, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозо­ваний прибуток не є стабільним.

Оцінюючи, необхідно врахувати всі істотні витрати, такі як праця, маркетингові та рекламні витрати, витрати на страхування ри­зиків, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності, витра­ти на вирішення правових конфліктів, на матеріали, витрачені на формування об’єкта інтелектуальної власності, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної про­дук­ції – логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Порівняльний підхід

В економічній літературі цей підхід має ще одну назву – рин­ковий. Він застосовується, якщо є досить розвинутий ринок продажу нематеріальних активів, що оцінюються. Цей підхід ґрунтується на принципі ринку, що ефективно функціонує, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення.