1.5. Технологічні карти

Технологічна карта – основний документ технології будівельного виробництва, що регламентує послідовність і режими виконання будівельного процесу на базі прогресивних методів і комплексної механізації.

У будівництві розрізняють три види технологічних карт: типові технологічні карти, не прив'язані до споруджуваного об'єкта і місцевих умов будівництва; типові технологічні карти, прив'язані до споруджуваного будинку, але не прив’язані до місцевих умов; технологічні карти, прив'язані до споруджуваного об'єкта і місцевих умов будівництва.

Технологічна карта складається з чотирьох розділів: область застосування; технологія і організація будівельного процесу; техніко-економічні показники; матеріально-технічні ресурси.

Контрольні зАпитання

1. Наведіть класифікацію процесів будівельного виробництва за технологічними ознаками.

2. Які за складністю виробництва існують будівельні процеси?

3. Що називається робочим місцем, ділянкою, захваткою?

4. Що називається продукцією, чим вона характеризується?

5. Чим визначаються професія і кваліфікація робітника?

1. Яке призначення ?

2. Які позначення і дані наводяться в параграфі ЕНіР?

3. Що таке норма часу?

4. Як визначається трудомісткість робіт?

5. З яких розділів складається технологічна карта?

2. Підготовка будівельного майданчика

Підготовчі процеси, які проводять з метою підготовки території будівельного майданчика до робіт, включають: огородження ділянки, розчищення території майданчика, відведення поверхневих і ґрунтових вод, створення геодезичної розбивочної основи, прокладку тимчасових інженерних мереж і доріг, забезпечення умов працюючих в адміністративних і побутових приміщеннях.

2.1. Розчищення території

При розчищенні території пересаджують зелені насадження, якщо їх будуть використовувати надалі, або захищають їх від пошкоджень, якщо вони попадають у зону проведення робіт, але не підлягають вирубці чи пересадженню. Пні корчують, очищають площадку від чагарнику, зносять чи розбивають непотрібні будівлі, знімають родючий шар ґрунту.

Територію від чагарника розчищають кущорізами. Дерева валять за допомогою механічних чи електричних пилок з наступним корчуванням пнів бульдозерами із змінним обладнанням.

Дерев'яні нерозбірні, кам'яні й бетонні будівлі зносять за допомогою розламування й обвалення. Для обвалення будівель застосовують автокрани чи крани-екскаватори, обладнані допоміжними ударними пристроями.

Дерев'яні розбірні будівлі демонтують, відбраковуючи збірні елементи для наступного використання.

Монолітні залізобетонні й металеві будівлі розбирають за спеціально розробленою схемою зносу, що забезпечує стійкість будівлі в цілому, членують на блоки з попереднім розкриттям арматури. Потім блок закріплюють, ріжуть арматуру й обламують блок. Металеві елементи зрізають після розкріплення. Найбільша маса залізобетонного блоку чи металевого елемента не повинна перевищувати половини вантажопідйомності кранів при найбільшому вильоті гака.

Збірні залізобетонні будівлі розбирають за схемою зносу, зворотною

схемі монтажу. Перед початком вилучення елемент звільняють від зв'язків. Збірні залізобетонні конструкції, що не піддаються поелементному поділу, розчленовують як монолітні.

Родючий шар ґрунту, що підлягає зняттю із забудовуваних площ, зрізають і переміщують у спеціально виділені місця, де складують для наступного використання. Родючий шар треба охороняти від змішування з нижчележачим шаром, від забруднення, розмиву й вивітрювання.