4. Принцип верховенства закону.

Розповідь учителя

Верховенство закону — це принцип, що визначає провідну, визначальну роль закону в правовій системі, яка забезпечується його найвищою юридич­ною силою щодо будь-яких інших актів.

Принцип верховенства закону вимагає, щоб діяльність усіх органів дер­жавної влади здійснювалася на правовій основі та відповідала умовам ле- гітимності (у перекладі з латинської lex — закон). Легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої законами.

Правова держава передбачає, що підзаконність державної влади (прин­цип верховенства закону) доповнюється визнанням за окремою особою невід’ємних і невідчужуваних прав, які передують самій державі. Тому в правовій державі принцип верховенства закону доповнюється принципом верховенства права. Принцип верховенства права означає, що для правової держави є необхідним, але зовсім не достатнім, щоб усі, зокрема і сама дер­жава, дотримувались законів. Необхідно також, щоб ці закони були право­вими, щоб вони виражали загальну й однакову для всіх міру (норму) свободи людини.

5. Систематизація правових актів: поняття й види.

Розповідь учителя

Право безпосередньо пов’язане із суспільством, а отже, і з самим життям. Як і в житті кожної людини, так і в житті суспільства проблеми вирішують­ся, втрачають свою актуальність, їх заступають нові життєво важливі пи­тання, які, до того ж, вимагають правового-врегулювання. Отже, із розви­тком суспільства виникають нові правові акти. Як бути, якщо вони в чомусь не відповідають уже існуючим нормативно-правовим актам? А якщо деякі правові норми застаріли? Ці проблеми багато в чому вирішує систематизація правових актів.

Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів із ме­тою зручності в користуванні, внесення до них коректив і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміиф застарілих нормативно-правових актів новими, їхня комп’ютеризація.

Метою систематизації є усунення протиріч між нормативно-правовими актами; підвищення ефективності законодавства; забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб’єктів права, виділяють три способи систематизації правових актів.

Кодифікація — спосіб систематизації правових актів, за якого здійснюєть­ся суттєва переробка та узгодження групи юридичних норм, пов’язаних спільним предметом правового регулювання. При кодифікації окремі пра­вові акти об’єднуються в єдиний нормативно-правовий документ. Цей вид систематизації завжди має офіційний характер. Результатом кодифікації є створення основ (головних засад) законодавства, кодексів, положень, статутів. Найпоширенішим видом кодифікаційних актів є кодекс. Нині чинними в Україні є Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс Укра­їни, Кримінальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочин­ства України тощо.

Інкорпорація — спосіб систематизації правових актів, що полягає в зо­внішньому впорядкуванні існуючих нормативно-правових актів без пере­робки й зміни змісту. За результатами інкорпорації видаються збірники або зібрання, у яких нормативно-правові акти викладені в певній логічній послідовності.

Інкорпорація може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється від іме­ні компетентних державних органів, і неофіційною, що здійснюється видав­ництвами, науковими та навчальними закладами, окремими спеціалістами без спеціальних повноважень правотворчих органів.

У першому випадку на збірники, що видаються, можна посилатися під час розгляду тих або інших юридичних питань, а в другому — вони не мають сили офіційного документа і мають лише довідково-інформаційний або на­вчальний характер.

Право і правові норми спрямовані на забезпечення стійкості, організова­ності, оптимальних умов функціонування суспільного організму.

Специфіка і роль права, правових норм у житті суспільства і його суб’єктів обумовлені тісним зв’язком із державою й характером зв’язку. Саме в цьому полягає, відмінність права від інших нормативних систем, що регулюють суспільне життя: норм моралі, релігії, традиційних сте­реотипів поведінки тощо.

Тільки держава спроможна забезпечити через механізм влади управ­ління, правосуддя розробку і реалізацію єдиних, загальнообов’язкових, чітко визначених типових масштабів для взаємовідносин і поведінки в суспільстві, порушення яких невигідне, тягне за собою державні за­ходи впливу та покарання.