82. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення, їх співвідношення з поняттям “ліс”.

Поняття земель лісогосподарського призначення

Ч. 1 ст. 5 ЛКУ: «До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.»

Склад земель лісогосподарського призначення

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЛКУ, землі лісогосподарського призначення складаються з лісових та нелісових земель. На лісових землях розташовані лісові ділянки (ділянки лісового фонду України з визначеними межами, виділені для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі). Склад нелісових земель визначений безпосередньо ч. 1 ст. 5 ЛКУ: це землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями; малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Співвідношення поняття «землі лісогосподарського призначення» із поняттям «ліс»

Ст. 1 ЛКУ: «Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.»

Таким чином, за ЛКУ поняття «ліс» як природний комплекс фактично охоплює і землі. З іншого боку, ЛКУ (ст. 6) розмежовує поняття «землі» та «лісові ресурси», адже відносить до останніх лише: «... деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

83.Поняття та склад земель водного фонду

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЗКУ, поняття земель водного фонду визначається через їх склад:

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об´єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Землями водного фонду повинні визнаватися лише земельні ділянки, на яких водні об´єкти знаходяться постійно або більшу частину року, на відміну від земельних ділянок, що заливаються водою під час, наприклад, весняного паводку.

Чинне законодавство України практично жодним чином не визначає правового режиму земельних ділянок, що знаходяться під водами територіального моря України (прибережні морські води шириною 12 морських миль - ст. 5 ЗУ «Про державний кордон України»). Між тим, потреба у такому визначенні є. Зокрема, багато спірних питань виникає при використанні акваторій портів.