Кінематограф

Кіно вважають найбільш дієвим видом мистецтва, оскільки та реальність, яку створює кіно, майже не відрізняється від реального буття. Кіно багато в чому схоже на театр: видовищне, колективне тощо. Але, віднайшовши монтаж, кінохудожники отримали можливість створити свій кінопростір, кіночас. У театрі ці можливості обмежені сценою та реальним часом. Вирізняють наступні жанри кіно: художній, документальний, науково-популярний, аніматичний.

Телебачення

Телебачення – наймолодший вид мистецтв. Його соціальна цінність – аудіо- та відеоінформативність.Телебачення за своєю фактографічністю, наближеністю до натури наділене великими можливостями відбору та інтерпретації дійсності. Разом з тим воно містить у собі загрозу стандартизації мислення людей. Інакше кажучи, телебачення приховує в собі, з одного боку, багаті соціальні можливості, а з іншого, – загрози та благі перспективи. Воно може виявитися й троянським конем, і великим учителем людства.

Окрім цього можна виділити набір певних принципів мистецтва, які охоплюють всі види мистецтва в межах будь-якого культурного типу залежно від його релігійно-світоглядних та інших основ.

Так, для західноєвропейського мистецтва дослідники виділяють принципи мімезису (наслідування), символізації, канонізації, стилізації тощо. По відношенню до мистецтва Сходу не всі ці принципи примінюються. Тут можуть примінятися інші принципи анаконізму, аваре, юген тощо.

Але даний поділ мистецтв на види не єдиний. Так, польський дослідник Лібельт розмежовував мистецтва за ідеалом, якого вони прагнуть і, який може бути ідеалом або прекрасного, або правди, або добра; розмежовував їх також за тим, як вони формують той ідеал: у просторі, часі чи в житті. Керуючись цим, з’явився такий поділ:

І. Формальні або пластичні	Архітектура Різьблення Малярство	формує ідеал краси формує ідеал правди у просторі формує ідеал добра
ІІ. Змістовні або пластичні	Музика Поезія Красномовство	формує ідеал краси формує ідеал правди у часі формує ідеал добра
ІІІ. Суспільні мистецтва	Ідеалізація природи Естетичне виховання Суспільна ідеалізація	формує ідеал краси формує ідеал правди у житті формує ідеал добра

Ще раніше, у 1818 році Гегель надрукував свій добре відомий поділ мистецтв на символічні, класичні й романтичні. У другій половині ХІХ ст. мистецтва поділяли на ті, що сприймаються зором, і на ті, що слухом; на твірні, й відтворювальні; на мистецтва руху й нерухомі (або статичні і динамічні); на такі, що впливають на реципієнта безпосередньо як, наприклад, малярство, і опосередковано ( музика); на такі, що показують усі частини твору воднораз, і на розтягнуті в часі (або просторові та часові) (наприклад, архітектура й музика); на такі, що викликають цілком певні асоціації (малярство чи мистецтво слова) та асоціації непевні (музика). Пізніше, разом з появою нових течій, мистецтва почали поділяти на фігуративні та нефігуративні, або як ще їх називали конкретні й абстрактні, асемантичні й семантичні.

Інакше кажучи, мистецтва поділяли за почуттями, до яких вони звернені, за функціями, способами виконання та впливу, вжитком тощо. Але виявилася одна особливість: попри різні засади поділів, наслідки були подібні, – мистецтва розпадалися на ті самі групи. Це знайшло яскравий вираз у таблиці, складеній у 1906 році М.Дессуаром.

Просторові мистецтва; нерухомі мистецтва; ті, що керуються образами	Часові мистецтва; рухові мистецтва; ті, що керуються рухо­мими звуками
Скульптура Малярство	Поезія Танець	Відтворювальні, фігуративні, з певними асоціаціями
Архітектура	Музика	Призначені витворювати, абстрактні, без певних асоціацій

Проте Дессуар, тогочасний авторитет у питаннях естетики, завершив свій огляд песимістичним висновком: “Здається, немає такої системи мистецтв, яка б задовільнила усі вимоги”.

Серед сучасних класифікацій мистецтв є такі, що мають максималістські прагнення. Найвідоміша з них – класифікація французького філософа Е.Сурйо (1947 р.). Він поділяв мистецтва на такі, що орудують лінією; на такі, що орудують масою, барвами, світлом, рухом, артикульованими й неартикульованими звуками. Тобто, у сьогоденному мистецтві класифікацію ускладнює неоднорідність тематики, змішування в одному творі різних ліній. Проте не підлягає сумнівам, що одні мистецтва зображують речі, а інші тільки навіюють їх за допомогою мовних знаків. Цей поділ мистецтв можна вважати за спрощений, але певний наслідок довготривалих зусиль у справі класифікації на терені мистецтв.