3. Діагностика особистості дошкільника.

Особливості особистості дошкільника:

- криза 3-х років «Я сам» (негативізм, протест, свавілля, ревнощі до інших

дітей);

- самооцінка залежить від оцінки дорослого (3-5 років), внаслідок порівняння

себе з однолітками (6 років), в основному завищена, залежить від емоцій; 8

- егоїстична позиція, конкурентна позиція (молодший і середній дошкільний

вік);

- моральна позиція (старший дошкільний вік).

Самосвідомість - свідоме ставлення людини до своїх потреб і можливостей,

прагнень і мотивів поведінки, переживань і думок (образ «Я»).

Самооцінка – психологічне особистісне утворення, яке дає людині можливість

оцінити свій фізичний і духовний стан, свої можливості, спрямованість, активність,

суспільну значущість, свої відносини із зовнішнім світом та іншими людьми.

Діагностика самосвідомості та самооцінки дошкільників: „Метод привласнення

позитивної характеристики” (С.П. Тищенко); метод вільних самоописів; методика

„Вибери потрібне личко” (Р.Теммл, М.Доркі, В.Амен), графічний тест „Автопортрет”,

методики „Який Я?”(Р.Нємов), «Сходинки» (В.Г.Щур) та ін..

Воля – внутрішня активність психіки, яка пов’язана з вибором мотиву, мети,

намаганням досягти цієї мети з використанням певних зусиль, спрямованих на

подолання перешкод.

Емоції – процес, або діяльність, або стан оцінювання інформації на мові

переживань, що надходить у мозок людини про зовнішній або внутрішній світ.

Мотив – стійкий прояв особистості, спонукання до діяльності, що формується на

основі переживання суб’єктом емоційного ставлення до цієї діяльності.

Діагностика мотиваційної сфери дошкільників: бесіда (виявлення ставлення до

чого-небудь), методика вивчення поведінки дитини в ситуації вибору і т.д.

Діагностика емоційної сфери дошкільників: методики з використанням картинок

(вивчення емоційних реакцій дітей на картинки), проективні методики.

Діагностика волі дошкільників: методики маніпуляції з предметами.

4. Діагностика затримки психічного розвитку та порушень у поведінці.

Психічна депривація – психічний стан, що виникає в результаті життєвих

ситуацій, коли суб’єкту не надається можливість для задоволення деяких його

основних життєвих психічних потреб протягом тривалого часу.

Внаслідок депривації у дитини може виникнути затримка психічного розвитку та

різні порушення у поведінці – гіперактивність, агресивність, порушення морального

розвитку. Однак такі порушення можуть виникати і внаслідок генетичних та

органічних факторів.

Затримка психічного розвитку – порушення нормального темпу психічного

розвитку, коли окремі психічні функції (пам’ять, увага, мислення, емоційно-вольова

сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного

віку.

Гіперактивність – психологічний синдром, який є свідченням декількох

порушень поведінки і проявляється в нездатності дитини до самоконтролю,

підвищеній кінестетичній активності, метушливості.

Діагностика гіперактивності: спостереження за дитиною і виявлення клінічних

діагностичних проявів гіперактивності.

Агресивність – схильність індивіда до поведінки, метою якої є нанесення шкоди

оточуючим людям або навколишньому світу.

Діагностика агресивності: проективні методики, спостереження за дитиною.

Порушення морального розвитку – втрата моральних цінностей.

Діагностика порушень морального розвитку: проективна бесіда, вибір способів

розв’язання ситуацій.