Фази шлункової секреції.

Виділяють 3 фази шлункової секреції:

1) Головна або мозкова фаза - це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовним рефлексам при подразненні рецепторів ротової порожнини, а також завдяки умовним рефлексам на умовні подразники, дія яких підкріплювалася їжею (вигляд їжі, запах їжі, інші). І.П.Павловим у хронічних дослідах на собаках з уявним годуванням доведено, що подразнення рецепторів ротової порожнини завдяки безумовному рефлексу призводить до секреції шлункового соку, який містить багато ферментів і тому має значну перетравлюючи силу. Не меншу роль відіграють у цій фазі й умовні рефлекси, які стимулюють виділення шлункового соку (“запальний сік” за І.П.Павловим). Латентний період короткий – вже через 2-3 хвилину зменшується рН шлункового соку.

Схема рефлекторних дуг безумовного рефлексу з рецепторів ротової порожнини та умовного рефлексу при дії умовних подразників:

Має місце також рефлекторне гальмування D – клітин та рефлекторна стимуляція вагусом виділення G – клітинами гормону гастрину.

2) Шлункова фаза секреції - це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовними рефлексам при подразненні рецепторів шлунку (“ваго-вагальні” рефлекси) та дії гуморальних чинників – гормонів, які виділяються клітинами шлунка – гастрин, гістамін.

Основні механізми нейрогуморальної регуляції шлункової фази секреції показано на схемі:

3) Кишкова фаза секреції - це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовним ваго-вагальним рефлексам з рецепторів кишки, та гормонів, які виділяються клітинами кишки. Схема рефлекторної дуги ваго-вагального рефлексу при подразненні механо-, хемо- рецепторів кишки така сама, як при подразненні рецепторів шлунку.

На схемі показано вплив гормонів, які пригнічують секрецію НСl, коли вона надходить у дуоденум – це соматостатин, секретин; а також холецистокінін – панкреозимін (ХЦК-ПЗ) та шлунковий інгібувальний пептид (ШІП), виділення яких стимулюють утворення жирних кислот і моногліцеридів при гідролізі жиру, амінокислот і пептидів – при гідролізі білків. Виділення ШІП у верхніх відділах тонкої кишки стимулює глюкоза, що знаходиться в порожнині кишки, цей гормон також стимулює секрецію інсуліну.

Пригнічення секреції НСl є важливим, бо травлення у кишках здійснюється при лужній реакції.

Моторна функція шлунку.

Шлунок виконує функцію депо, де йде не тільки гідроліз поживних речовин, зокрема у дні і тілі шлунка відділі шлунку, а також накопичення хімусу – до 3 л, який поступово переходить у 12-палу кишку з пілоричного відділу шлунку завдяки пропульсивним скороченням гладких м’язів. Можна виділити такі моменти у регуляції рухової функції шлунка:

1) “Рецептивне розслаблення» шлунка – у разі надходження їжі до шлунка його проксимальна частина – дно і тіло розслаблюються, пристосовуючи об’єм шлунка до незначного підвищення тиску. Це здійснюється завдяки ваго-вагальному рефлексу, бо після перерізу вагуса розслаблення не відбувається.

Холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ) приймає участь у рецептивному розслабленні проксимального відділу шлунку і скороченні воротаря.

2) Перемішування вмісту шлунку здійснюється завдяки скороченню м’язів дистального відділу шлунку таким чином:

• Повільні хвилі деполяризації гладких м’язів виникають з частотою 3-5 за 1 хв.

• При досягненні порогової величини деполяризації генеруються ПД, що призводить до скорочення м’язів.

• Хвиля скорочення м’язів рухається в дистальному напрямку до пілоричного відділу шлунку – антральні систоли, при цьому вміст шлунку повертається до переду завдяки скороченню пілоричного відділу і перемішується, що сприяє травленню.

• Скорочення шлунка збільшуються при активації вагуса і зменшуються при активації симпатичних впливів.

3) Евакуація вмісту зі шлунка здійснюється завдяки координованому послідовному скороченню антрального відділу і пілоричного відділу, завдяки чому порція хімусу надходить у 12-палу кишку. Скорочення пілоричного сфінктеру, яке виникає після цього, не дозволяє повернення хімусу назад, це відбувається завдяки місцевим дуодено-гастральним рефлексам, скороченню пілоричного сфінктера сприяє також ХЦК-ПЗ. На швидкість евакуації також впливають інші чинники:

• ізотонічний хімус евакуюється швидше, ніж гіпертонічний;

• жири, які надходять у дуоденум, пригнічують евакуацію завдяки тривалому скороченню пілоричного сфінктера під впливом ХЦК-ПЗ;

• іони Н⁺, які надходять у дуоденум, пригнічують евакуацію завдяки місцевому дуодено-гастральному рефлексу, який призводить до скорочення пілоричного сфінктера.

• 4) Голодні скорочення шлунка виникають через кожні 90 хв. навіть при порожньому шлунку завдяки пейсмейкерній активності міоцитів, які утворюють мігрувальний моторний комплекс (ММК) – цикли моторної активності мігрують від шлунка до дистального відділу клубової кишки. У шлунку такий водій ритму розташований на малій кривизні у проксимальній частині тіла шлунка. Звідси скорочення поширюється у напрямку до воротаря шлунку, що сприяє звільненню шлунка від залишків їжі. Гормон мотилін є головним регулятором ММК, це поліпептид, який продукується ЕСL клітинами та Мо-клітинами шлунка, його концентрація збільшується в 100 разів у міжтравному періоді через кожні 90-100 хв. У разі введення мотиліну виникають скорочення гладких м’язів шлунка та кишки.