Розділ 1. Стан вивчення проблеми

Під моніторингом довкілля розуміють систему спостережень кількісної, якісної,прогностичної оцінки стану навколишнього природного середовища.

Завдання державної та відомчої служби контролю за забрудненням повітряного басейну полягає в контролі за зміною якісного стану повітря з метою своєчасного виявлення випадків попадання в атмосферу забруднюючих речовин ,джерел їх надходження і своєчасного оперативного попередження підприємств для вжиття заходів із регулювання або скорочення викидів.

Моніторинг як багатоцільова інформаційна система включає:

• біоекологічний моніторинг, що вивчає природне середовище з точки зору його впливу на стан здоров'я людей;

• геосистемний, або природно-господарський моніторинг, що вивчає зміни геосистем (у тому числі природних), з яких складається навколишнє середовище (геомоніторинг);

• біосферний моніторинг, що забезпечує спостереження, контроль і прогноз можливих змін природного середовища в глобальному масштабі (біомоніторинг),

• моніторинг геологічного середовища (літомоніторинг).

Виходячи із завдань і впливу об'єктивних умов екологічний моніторинг (моніторинг довкілля) можна розділити на:

• Загальний (стандартний) — оптимальне за кількістю досліджувальних параметрів, систематичне дослідження компонентів біосфери.

• Оперативний (кризовий).

• Фоновий (науковий) — високоточні наукові спостереження за всіма компонентами біосфери, які проводяться переважно в заповідниках.

• Базовий — спостереження за загальними природними явищами без покладання на них антропогенних впливів.

• Фоновий — вивчає як спостереження за біологічними об'єктами, так і за світовими явищами в біосфері Землі.

- Імпактний — спостереження за регіональними впливами в особливо небезпечних місцях.

Система спостережень повинна бути здатною забезпечити зацікавлені організації достатньо повною інформацією ,необхідною для визначення особливостей забруднення повітря в районах промислових міст ,об’єктів ,а також оцінки змін рівнів за тривалий період,щоб на підставі таких даних можна було оцінити ефективність заходів ,направлених для зниження викидів і здійснити прогнозну оцінку ситуацій .

На основі такої режимної інформації мають вирішуватись наступні завдання:

• оцінка стану повітряного басейну;

вивчення впливу стану повітряного басейну на захворюваність населення;

виявлення випадків та причин перевищення фонових рівнів забруднення ;

• оцінка масштабів збитку ,заподіяних навколишньому середовищу та народному господарству забрудненням;

• планування розміщення промислових виробництв та вибір районів перспективної забудови;

визначення санітарно - захисних зон ;

• Оцінка фонових рівнів забруднення на локальному та регіональному рівнях ;

• Виявлення випадків транскордонного перенесення забруднюючих речовин ;

• Прогноз можливих змін забруднення внаслідок природних процесів і техногенної діяльності .

Успішне вирішення таких завдань залежить від структури моніторингової мережі ,програми та методів досліджень . В зв’язку із цим потребує визначення оптимальних часових і просторових параметрів сітки спостережень ,оптимальної кількості постів у містах.

Безупинний автоматичний добір дає змогу створити базу досліджень, яка дозволяє знайти місцезнаходження та межі сильного забруднення, а також вивчити тимчасову еволюцію явищ (добову, сезонну, річну) і оцінити взаємну залежність величин, вимірюваних в одній точці, і, нарешті, і сприяє застосуванню математичних моделей.

В Україні розроблення і впровадження системи екологічного моніторингу розпочалося у 1992 р. відповідно до закону “Про охорону навколишнього природного середовища” та “Положення про державний моніторинг навколишнього середовища”. Ця система передбачає спостереження за довкіллям, збирання, обробку і оцінювання отриманих даних та прогнозування його стану, формування відповідних баз інфор-мації, розробку на їх основі науково обґрунтованих природоохоронних заходів, передбачення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, створення безпечних умов життєдіяльності людини. Отже, моніторинг довкілля є дієвим засобом природоохоронної політики, яка здійснюється відповідно до екологічних прогнозів.