Групування регіонів за темпами розвитку харчової промисловості України

Група	Коефіцієнт регіонального випередження	Області
Регіони прискореного розвитку	101,65-110,79	Івано-Франківська, Кіровоградська, Черкаська, Львівська, Запорізька, Полтавська, Волинська, Донецька, Миколаївська, АР Крим
Регіони середнього розвитку	99,03-100,44	Київська, Житомирська, Вінницька, Дніпропетровська, Хмельницька, Херсонська, Тернопільська, Рівненська, Чернігівська
Регіони уповільненого розвитку	93,31-98,04	Чернівецька, Харківська, Сумська, Луганська, Одеська і Закарпатська

Джерело: [23, с. 128]

На основі цієї таблиці ми можемо зробити висновок, у яких регіонах має місце ефективне управління конкурентоспроможністю харчових підприємств, а які регіони характеризується депресивним станом харчової промисловості.

З метою оцінки впливу змін обсягів виробництва окремих видів продуктів харчування на загальні тенденції у харчовій промисловості визначимо і проаналізуємо індекси обсягу виробництва та галузевий коефіцієнт випередження (Кв) для основних груп харчових товарів (див.табл.2.3).

Таблиця 2.3

Індекси обсягу виробництва та галузевий коефіцієнт випередження для основних груп харчових продуктів в Україні

Продукція	Річні темпи обсягу виробництва,%					Кв, %
	2009	2010	2011	2012	2013
виробництво м’яса і м’ясних продуктів	119,4	96,2	88,6	106,8	105,2	101,87
перероблення і консервування овочів та  фруктів	121,2	97,5	84,1	94,4	110,4	99,87
виробництво олії та тваринних жирів	109,9	89,7	130,1	107,5	104,5	106,69
виробництво молочних продуктів	107,8	93,2	90,1	98,3	93,3	95,55
виробництво продуктів борошно-круп’яної промисловості	109,8	107,1	92,8	96,1	99,6	100,04
виробництво хліба та хлібобулочних виробів	97,3	98,5	90,7	100,3	99,7	96,44
виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів	109	102,6	97,7	104	96,5	101,02
виробництво напоїв	113,3	100,4	92,7	104,8	90,8	99,24

Джерело: (складено автором на основі [36])

Розрахунок показника галузевого випередження зростання обсягів виробництва основних видів продовольчих товарів в Україні за 2009-2013 рр. показав, що найбільш динамічними видами діяльності є виробництво олії та тваринних жирів (Кв=106,69%), м’яса та м’ясних продуктів (Кв=101,87%), какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів (Кв=101,2%), продуктів борошно-круп’яної промисловості (Кв=100,04%). Однак, такі види діяльності, як виробництво молочних продуктів (Кв=95,55%) та хліба і хлібобулочних виробів (Кв=96,44%) мають занадто низькі значення цього показника, що є свідченням їх уповільненого розвитку, а іноді і скорочення масштабів виробництва. [10, с. 46] Такі показники підтверджують необхідність розробки ефективних заходів управління конкурентоспроможністю продукції.

Значний вплив на обсяги реалізації продукції має її собівартість, яка формується на основі витрат виробництва. У структурі операційних витрат з реалізованої продукції підприємств харчової промисловості тенденція залишається незмінною протягом останніх років. У складі витрат найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати (частка яких стабільно перевищує 75%).

Протягом 2009-2013 рр. немає позитивних зрушень у собівартості продукції. Дещо збільшилась питома вага матеріальних витрат (на 1,2 пункти). При цьому частка матеріальних витрат залишається значно вищою ніж в середньому по промисловості (у 2013 р. цей розрив становив 13%). Високими є загальні операційні витрати, що робить більшість підприємств неконкурентоспроможними. [36]

Необхідно зазначити, що структура собівартості продукції вітчизняних харчових виробництв докорінно відрізняється від аналогічних показників економічно розвинених країн, які значно краще оснащені технічно і технологічно. В їхній структурі собівартості заробітна плата виробничого персоналу перевищує 30%, а на українських підприємствах – значно нижча (у 2013 р. ‒ 6%). Натомість енерговитрати, втрати сировини та некомплексне її використання, загальні безпосередні виробничі витрати займають нішу, яка має належати заробітній платі та витратам на маркетинг і рекламу [43].

У вітчизняній харчовій промисловості питомі енерговитрати на одиницю продукції в 1,2–2 рази вищі, ніж в розвинених країнах. Вартість енергоресурсів у структурі собівартості продукції в більшості галузей становить майже п’яту частку, тоді як у країнах з розвиненою ринковою економікою цей показник не перевищує 5–6%, що свідчить про наявність значних резервів енергозбереження в галузі. Найбільш енергомісткими галузями харчової промисловості є цукрова, олійно-жирова, спиртова – вони споживають 85% її паливно-енергетичних ресурсів. Серед цих галузей найбільший споживач електроенергії – цукрова галузь. Вартість палива в її структурі собівартості переробки сировини за останні 10 років зросла з 8-10 до 30-55%, тоді як для решти галузей цей показник не перевищує 7-9% [36]. У цьому зв’язку, енергозбереження стає пріоритетним напрямом розвитку галузі.

Загалом же операційні витрати на одиницю реалізованої продукції у харчовій промисловості стабільно вищі ніж в середньому по промисловості.

Внаслідок високої собівартості продукції вітчизняні підприємства харчової промисловості є неконкурентоспроможними на зовнішніх ринках. В результаті, у структурі експорту переважає сільськогосподарська сировина (зернові, насіння соняшника), а не продукція переробних підприємств. Що ми проаналізуємо в наступному пункті.

2.2. Аналіз рівня конкурентоспроможності продукції харчової промисловості України на зовнішньому ринку

Щоб визначити рівень конкурентоспроможності харчової промисловості розглянемо спочатку тенденції зовнішньої торгівлі продовольчими товарами.

На рис. 2.2 показані результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2009-2013 р.

Рис. 2.2. Динаміка експорту та імпорту продукції харчової промисловості України за період 2009-2013 рр.

Джерело: (складено автором на основі [36])

Як показує нам рисунок експорт харчової продукції переважає імпорт. Загальна тенденція експорту має мінливий характер, тобто у 2009 р. обсяги експорту продовольчої продукції були значнішими, ніж у 2010 р. та 2011 р., така динаміка обумовлена світовою фінансовою кризою. Проте в 2012 р. Україна експортувала продовольчої продукції на 5076488 тис.дол.США більше, ніж у 2011 р. В 2013 р. обсяги експорту дещо скоротилися у порівнянні з 2012 р. і склали 17024350,2 тис.дол.США. [36]

На відміну від результатів зовнішньої торгівлі в Україні загалом результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства протягом всього досліджуваного періоду мають позитивне сальдо, як має тенденцію до зростання і становила у 2009 р. 9578887,2 тис.дол.США, у 2010-2011 рр. спостерігаємо зменшення сальдо зовнішньої торгівлі продовольчими товарами їх значення склало 4174216,4 тис.дол.США та 6457403,3 тис.дол.США відповідно (див.табл.2.4). [36] У 2013 р. сальдо дорівнювало 8840313,4 тис.дол.США. Різке зростання експорту і імпорту починається із 2008 р., намічені у цьому періоді тенденції спостерігаються протягом наступних років.

Таблиця 2.4