7.2. Принципи пенсійного страхування.

Система пенсійного страхування будується на певних принципах. Зокрема встановлено принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, це означає, що тільки законами України, а не підзаконними нормативно-правовими актами, можуть встановлюватися основні умови пенсійного забезпечення. Такий порядок має сприяти стабільності юридичного механізму пенсійного забезпечення.

Наступний важливий принцип стосується обов’язковості залучення до страхування найбільш чисельної частини населення - осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством. До обов’язкової участі у пенсійному страхуванні також залучаються особи, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності. Водночас законом передбачено і право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Законом визначено перелік осіб, які підлягають пенсійному страхуванню в обов’язковому порядку (ст. 11), а також тих, хто має право на добровільних засадах брати участь у такому страхуванні (ст. 12). Спеціальні норми щодо участі у Накопичувальній системі містяться у Прикінцевих положеннях до Закону.

Принцип соціальної справедливості вимагає, щоб розміри пенсій залежали від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати, тому це правило сформульовано як один з основних принципів пенсійного страхування. Водночас цей принцип ще далеко не повністю реалізований у пенсійному законодавстві.

Принцип солідарності та субсидування в солідарній системі є одним з фундаментальних принципів систем соціального страхування. Принцип солідарності проявляється за декількома напрямками. По-перше, це - солідарність поколінь, адже сучасне працездатне покоління фінансує виплату пенсій і допомог сучасному непрацездатному населенню, згодом, коли нинішні працездатні стануть непрацездатними, їх буде утримувати наступне працездатне населення. По-друге, на пенсійне забезпечення страхові внески сплачують не тільки працівники, а й їх роботодавці, останні у цьому солідаризуються з застрахованими. Це тим більше важливо, що частка страхових внесків страхувальників (переважно ними виступають роботодавці) є значно більшою, ніж частка працівників. По-третє, страхові внески, сплачені на пенсійне страхування, обліковуються на персоніфікованих рахунках застрахованих осіб, але, розмір наступної пенсії залежить не від розміру страхових внесків, а від тривалості страхового стажу і від розміру заробітної плати працівника. З врахуванням зарубіжної практики при обчисленні пенсій застосовується механізм, який дозволяє враховувати розмір середньої заробітної плати в країні, тобто провадиться коригування середньої заробітної плати працівника на певний коефіцієнт. Тут враховується й те, що страхувальники сплачують за певні категорії застрахованих осіб страхові внески з мінімального розміру заробітної плати. Механізм корегуванні заробітку дозволяє „згладжувати” розмір пенсії при її обрахунку. Таким чином провадиться своєрідний „перерозподіл” страхових коштів у напрямку субсидування менш захищених суб’єктів. Принцип субсидування проявляється і в тому, що кошти на пенсійне страхування складаються з різних джерел і лише частину їх становлять страхові внески застрахованих осіб і страхувальників. Окрім того, збір на пенсійне страхування сплачують й інші суб’єкти з інших джерел доходу, визначеного законом. Застосовуються також дотації з державного бюджету.

Законом також проголошено й інші принципи пенсійного страхування: державного гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; обов’язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності; відповідальності суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Серед принципів називають й спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу. Цей принцип ще має бути реалізований із введенням накопичувальної пенсійної системи. Особливістю цієї частини забезпечення пенсійних виплат буде те, що ці страхові внески будуть обліковуватися на персоніфікованих рахунках застрахованих і становитимуть його власність з усіма юридичними наслідками, що звідси витікають. Порядок отримання цих коштів з набуттям права на пенсію визначено Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Конституційний принцип (ст. 46 Конституції України), що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.