25. Вплив фізичних навантажень на показники нервово-м’язового апарату. Ознаки втоми

В основі розвитку толерантності м’язової системи до фізичних навантажень лежать механізми

термінової та довготривалої адаптації. Адаптація м’язової системи до фізичних навантажень

проявляється в структурних змінах м'язового волокна. Збільшується м’язова маса, тобто розвивається

так звана робоча гіпертрофія – міофібрилярна та саркоплазматична. Адаптивні зміни специфічні і

залежать від характеру фізичних навантажень. При навантаженнях силового і швидкісно-силового

характеру розвивається міофібрилярна гіпертрофія. При цьому збільшується фізіологічний

поперечник м'язових волокон, зростає активність ферментних систем, накопичуються енергетичні

субстрати (глікоген, фосфагени). При роботі на витривалість розвивається саркоплазматична

гіпертрофія. Структурні зміни полягають у збільшенні кількості мітохондрій та капілярів, що

припадають на одне м’язове волокно (5-6 капілярів), підвищується швидкість окисних процесів.

Молочної кислоти утворюється менше за рахунок меншого використання вуглеводів, а більш

посилене використання жирних кислот знижує споживання глюкози чим захищає спортсмена від

гіпоглікемії, вміст міоглобіну зростає в 1,5-2 рази.

Під час адаптації до фізичних навантажень зростає лабільність і збудливість м’язів, їх сила,

швидкість розслаблення, наростає амплітуда тонусу. Ознаками втоми можна вважати погіршення

усіх названих показників.

26. Фізіологічні механізми змін фізичної працездатності в умовах середньогір’я

Прийнято вважати, що середньогір’я – це висота від 1000 до 3000 м над рівнем моря. Дія

гірського клімату на організм людини зумовлена багатьма природними факторами:

1) різкий перепад температури повітря (день-ніч);

2) сильні вітри;

3) підвищена сонячна радіація;

4) знижена вологість повітря;

5) підвищена іонізація;

6) низький парціальний тиск кисню.

Разом з тим, основним фактором, який впливає на функціональні можливості організму і його

працездатність в умовах висоти, є гіпоксія (знижене напруження кисню), яке викликає появу

гіпоксемії (зниження насичення крові киснем). У деяких людей можуть спостерігатись симптоми

24

висотної або гірської хвороби, що веде до порушення сну, травлення, нудоти, психосоматичних

проявів (ейфорії, подразливості, дратівливості, болю голови, поганого настрою).

Працездатність людини зменшується із зростанням висоти над рівнем моря. У першу чергу

зменшується здатність виконувати аеробну роботу (уже на висоті 1200 м). Помітне зниження МСК

спостерігається лише з висоти 1500 м. Вище за цей рівень МСК знижується на 1% через кожні 100 м.

Зниження МСК на висоті обумовлене зниженням напруження кисню в артеріальній крові. При цьому

немає суттєвої різниці між тренованими і нетренованими. У меншій мірі впливає висота на інші

види діяльності. Так, сила м’язів і координація рухів практично не змінюється. При цьому внаслідок

зменшення щільності повітря може спостерігатись навіть покращення результатів на спринтерських

дистанціях. Проте процеси відновлення на висоті протікають уповільнено. Тому повторне виконання

навіть короткотривалих вправ викликає більшу втому, ніж на рівні моря.