19.Роль і методи калькулювання.

Калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення ряду управлінських питань:

1. обґрунтування ціни на продукцію виробника та цінової політики підприємства взагалі;

2. визначення рентабельності виробів і на цій основі оптимізації товарного асортименту;

3. аналізу й оцінки роботи підрозділів підприємства (центрів відповідальності);

4. обчислення економічної ефективності технічних та організаційних рішень.

Основні принципи калькулювання:

• науково обґрунтована класифікація виробничих витрат;

• встановлення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

• вибір калькуляційної одиниці;

• вибір методу розподілу непрямих витрат;

• розмежування витрат по періодах;

• відокремлений облік поточних витрат на виробництво продукції;

• вибір методу обліку затрат і калькулювання.

Об’єкт калькулювання - це та продукція чи послуги (роботи), собівартість яких обчислюється.

Основні статті калькуляції,, охоплюють:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати.

Попроцесний метод калькулювання - передбачає облік витрат за окремими процесами як складовими загально технічного процесу з подальшим усередненим розподілом суми цих витрат між виробами

Нормативний метод обліку калькулювання – передбачає визначення собівартості продукції на основі встановлених норм витрат і відхилень від них у процесі виробництва.

Стандарт-кастинг – популярний нормативний метод калькулювання. У США «стандарт-костинг» називають метод обчислення стандартної собівартості.

20.Калькуляційні одиниці /носії витрат/ на підприємстві.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця — одиниця його кількісного виміру, стосовно якої обчислюються витрати (кількість у штуках, маса, площа, об’єм).

Наприклад, об’єкт калькулювання — автомобілі, трактори; калькуляційна одиниця — один автомобіль, один трактор; відповідно вугілля — одна тонна вугілля, пиво — декалітр, електроенергія — одна кіловат-година і т.п.

Величина калькуляційної одиниці принципового значення не має. Вона вибирається з огляду на зручність планування й обліку у виробництві та товарообігу.

21. Калькулювання на основі прямих і повних витрат

Метою обліку витрат на виробництво є визначення розміру витрат, які припадають на кожну окрему операцію або кожний вид продукції.

Сутність системи обліку повних витрат полягає в тому, що в собівартість продукції включаються усі витрати на її виробництво і реалізацію.

У вітчизняній практиці застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи. При використанні нормативного вони набувають характеру позамовно-нормативного, попередільно-нормативного, попроцесно-нормативного методів.

суть позамовного методу полягає в тому, що всі прямі затрати враховуються в розрізі статей за окремими виробничими замовленнями, які видаються на раніше визначену кількість даного виду продукції. Інші затрати враховуються за місцями їх виникнення і їх призначення в розрізі статей витрат та відносяться на собівартість окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу

Попередільний метод обліку застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною та матеріалами і характером обробки масовою продукцією, під час виробництва якої переважають фізико-хімічні і термічні виробничі процеси. Найбільше цей метод застосовується у хімічній, лісовій, металургійній, текстильній, шкіряній, легкій, харчовій галузях промисловості.

Сутність попередільного методу полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами виробництва.

При використанні цього методу обліку витрат на виробництво, починаючи з підготовки видобування корисних копалин або обробки вихідної сировини і до випуску кінцевого продукту, витрати враховуються в кожному цеху, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому цеху. Середню собівартість одиниці продукції визначають діленням усіх виробничих витрат (витрат за кожною статтею) на кількість готової продукції. Такий порядок обліку витрат і визначення собівартості одиниці продукції можливий у масових виробництвах, які випускають просту однорідну продукцію, що не має складових або напівфабрикатів, а залишки незавершеного виробництва вкрай незначні або стабільні чи їх взагалі немає.

Попроцесний метод витрати на виробництво узагальнюються в регістрі бухгалтерського обліку в цілому по процесу і діляться на кількість продукції, а також характерна відсутність незавершеного виробництва. При цьому не доцільно ділити загальну суму витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

У попроцесних виробництвах облік ведуть за кожним процесом. Також при цьому методі прямі затрати відображаються в поточному обліку не за видами виготовленої продукції, а за переділами або стадіями виробництва.

Нормативний метод - це основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва,, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів, зниження собівартості продукції та оперативного керівництва виробництвом.

Нормативний метод обліку витрат включає:

а) поточний облік витрат за діючими нормами окремо і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

б) системний облік зміни самих норм;

в) складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;

г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни норм. Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, які являють собою відхилення від норм.