10. Напрями та форми інтенсивного розвитку промисловості.

Інтенсивний розвиток передбачає зростання обсягів виробництва різних товарів та послуг на основі повнішого та ефективнішого використання факторів виробництва. Процес переважно інтенсивного розвитку промисловості відбувається в різних напрямках і формах залежно від способу отримання економії за рахунок використання взаємозамінних чинників виробництва. Розрізняють переважно ресурсоінтенсивний, капіталоінтенсивний та трудоінтенсивний напрямки розвитку. Кожен з цих напрямків характеризується переважним використанням одного з чинників виробництва відносно двох інших. Наприклад, напрямок розвитку промисловості А називається більш капіталоінтенсивним ніж напрямок Б, якщо за інших рівних умов відношення капіталу до кількості решти чинників виробництва в напрямку А, більше ніж у напрямку Б. У кожному напрямку виокремлюються форми розвитку промисловості: ресурсоінтенсивна капіталозберігаюча, ресурсоінтенсивна трудо- зберігаюча, трудоінтенсивна капіталозберігаюча, трудоінтенсивна ресурсозберігаюча, капіталоінтенсивна ресурсозберігаюча, капіталоінтенсивна трудозберігаюча. Форми розвитку диференціюють­ся залежно від конкретного виду ресурсу, який інтенсивно ви- користовується чи, навпаки, зберігається. Наприклад: матеріаломістка, енергеємна, матеріалоощадна, енергоощадна і т. ін. Різноманітність напрямків та форм розвитку промисловості може бути зображено на схемі (рис. 9).

Рис. 9. Закономірності розвитку промисловості

11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.

Екстенсивний розвиток передбачає зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва. Екстенсивному розвитку відповідає тільки та умова, коли темп зростання обсягів виробництва дорівнює або є меншим від темпів зростання кількості використаних ресурсів.

Мал. Рух промисловості при екстенсивному розвитку

Інтенсивний розвиток передбачає зростання обсягів вироб- ництва різних товарів та послуг на основі повнішого та ефективнішого використання факторів виробництва. Такий розвиток, як правило, відбувається за рахунок удосконалення техніки, технології та організації виробництва.

Інтенсивний та екстенсивний типи розвитку завжди спостерігаються у взаємному сполученні. Тому в кожен момент розвитку промисловості можна говорити лише про ступінь переважання одного з них.

Мал.Рух промисловості при інтенсивному розвитку

Вектор показує напрямок переміщення кривої виробничих можливостей при інтенсивному розвитку;Б_V — швидкість руху кривої виробничих можливостей.

А — Б — В — крива виробничих можливостей;точка Г характеризує стан промисловості;

вектор показує напрямок розвитку промисловості;Г_V — швидкість руху промисловості.

12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Головними з них є такі:

• цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

• системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

• наукова обґрунтованість — усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

• багаторівневий опис — опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

• інформаційна єдність — використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

• адекватність об'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

• послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

• альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.

13. Організаційна модель прогнозування обсягу промислового виробництва. У процесі формування соціально-економічних прогнозів, індикативних планів розвитку економіки використовується система показників, з допомогою яких здійснюється оцінка промислового виробництва.При прогнозуванні потреби народного господарства і населення в продукції промислового виробництва та товарах народного споживання, встановленні розміру державного замовлення, формуванні виробничої програми на підприємствах використовуються натуральні показники обсягів виробництва. При використанні натуральних показників оцінки обсягів промислового виробництва враховується кількість і якість продукції, а вимірювання здійснюється в фізичних одиницях, що відображають споживчі властивості товарів.

14. Види структурних пропорцій у промисловості: відтворювальна, галузева, регіональна, соціальна, зовнішньоекономічна структури промисловості. Відтворювальна структура характеризується співвідношенням окремих компонентів валового випуску за вартістю (фондів заміщення, споживання і нагромадження) та за матеріально-речовим складом (засобами виробництва і предметами споживання). Галузева структура економіки характеризує співвідношення валових випусків окремих галузей, великих народногосподарських комплексів і визначається часткою кожної галузі у загальному валовому випуску. Регіональна структура характеризує співвідношення випуску по окремих адміністративно-економічних районах. Структура зовнішньої торгівлі характеризується співвідношенням різних товарних груп в експорті та імпорті. Соціальна структура національної економіки означає розподіл її насектори - сукупності соціально-економічних одиниць, об'єднанихпевними соціально-економічними відносинами. Структура будь-якої національної економіки має тенденцію до ускладнення підвпливом НТП, розширення та поглиблення поділу праці, спеціалізаціївиробництва, виникнення нових видів виробництва і відмирання старих, атакож інших факторів.

15. Структурний ефект та його вимірювання в промисловості. Вплив структурних змін в економіці на динаміку макроекономічних показників називається структурним ефектом. Він відображує зв’язок між змінами галузевої структури та динамікою показників обсягу виробництва продукції, передовсім таких, як валовий випуск (ВВ), валовий внутрішній продукт (ВВП) і чистий внутрішній продукт промисловості (ЧВП). Найпростіший метод вимірювання структурних змін ґрунтується на використанні як індикатора індексу структурних змін (Іс.з), що визначається за формулою: де аi — абсолютна величина зміни питомої ваги і-го елемента структури економіки;n — кількість структурних елементів. На підставі динаміки індексу структурних змін та відповідного показника обсягу продукції розраховується кореляційне рівняння й коефіцієнт кореляції, який показує міру зв’язку між показниками. Треба зауважити, що економіка формується під впливом багатьох факторів, а не тільки структурних зрушень. Водночас є доцільним виділення з усієї сукупності факторів економічного зростання промислового виробництва впливу, який справляють структурні зміни на розвиток економіки. Для цього й розраховується структурний ефект. Він позитивний, якщо швидке зростання індексу структурних змін супроводжується великими темпами зростання економіки. Він негативний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, спостерігається застій або зниження обсягів виробництва.