Розділ 2 місце матеріали і методики дослідження

2.1. Загальна характеристика підприємства

2.1.1. Адміністративне та географічне положення

В адміністративному відношенні підприємство ПАТ «ЗАЗ» знаходиться в південно-західній частині Запорізької області, в межах Мелітопольського району(Рис.1.1).

Територія ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» розташований на двох майданчиках «А» та «Б», які знаходяться в різних частинах міста Мелітополя.

В географічному відношенні підприємство розташований в північно-східній частині Причорноморської низини.

Найбільш великими населеними пунктами в районі робіт є: м. Мелітополь, села Вознесенівка, Костянтинівка, Новобогданівка, Терпіння.

Територія району робіт перетинають залізничні дороги Харків-Сімферополь, Одесса-Ростов. Окрім того є сітка доріг з твердим покриттям місцевого значення

Масштаб 1:100000

- промислові майданчики ПАТ «ЗАЗ»

Рисунок 1.1 – Оглядова карта району

2.1.2. Геолого-гідрологічна характеристика ділянки

В геологічній будові беруть участь кристалічні породи, на нерівній поверхні яких залягає осадова товща представлена крейдяними, палеогеновими, неогеновими четвертинними утвореннями.

В гідрогеологічному відношенні район робіт відноситься до північно-східної частини Причорноморського артезіанського басейну.

На досліджує мій території виділяються наступні водоносні горизонти і комплекси:

Водоносний горизонт в алювіальних відкладах голоцену; Водоносний горизонт в еолово-делювіальних відкладах неоплейстоцену; Водоносний горизонт у відкладах акчагильського регіоярусу верхнього пліоцену; Водоносний горизонт у відкладах кіммерійського регіоярусу верхнього пліоцену; Водоносний горизонт у нерозчленованих відкладах середнього міоцену; Водоносний горизонт у відкладах олігоцену; Водоносний комплекс у відкладах середнього еоцену; Водоносний комплекс у відкладах палеоцену; Водоносний комплекс у відкладах верхньої крейди; Водоносний комплекс у відкладах нижньої крейди; Водоносний горизонт тріщинної зони кристалічних порід архею та протезую та їх кори вивітрювання.

2.2. Характеристика якості питних вод

Проводили дослідження якості підземних вод комунальне підприємництво «ВОДОКАНАЛ» Мелітопольської міської ради Запорізької області. Протокол № 43 хіміко-бактеріологічного дослідження. Дата проведення відбору проб 30 травня 2013 року.

Для дослідження були взяті проби води з свердловини №2785-7 на глибині 63,4 м., бучакського водного горизонту, на підприємстві ПАТ «ЗАЗ» м. Мелітополь.

Відбір проб проводився одноразово. Необхідний об`єм проби води для аналізу розраховують, виходячи з кількості визначуваних інгредієнтів, чутливості обраних методів аналізу та особливостей підготовки проби для аналізу. Так, для визначення основних неорганічних інгредієнтів та деяких показників органічної речовини в трьох повторностях досить мати 1,5-2 л проби води. Однак для повного хімічного аналізу, особливо для визначення вмісту неорганічних та органічних мікрокомпонентів, об`єм проби води повинен бути значно більшим.

Проби води відбирають у ретельно промитий скляний або поліетиленовий посуд ємністю 2-3 л і більше, залежно від мети аналізу. Посуд повинен щільно закриватись. Для відбору проб з великих глибин використовують спеціальні прилади, так звані батометри.

Для визначення складу і властивостей питної води використовували стандартні методи відбору проб води по ГОСТ 17.1.5.05.

Загальну мінералізацію (сухий остаток) визначали ваговим аналізом (ГОСТ 18164-72);

Кислотно-лужні властивості – потенціометричним методом. Кислотність води визначили титруванням розчином лугу. Якщо вода має рН < 4.5, то тируванням до встановлення рН 4.5 за метилоранжом визначають вільну кислотність (m). Для визначення загальної кислотності (р) пробу води титрують лугом до рН 8.3 у присутності фенолфталеїну. Вільна кислотність є частиною загальної кислотності і зумовлена присутністю у воді більш міцних кислот, аніж . Вміст вільної вугільної кислоти дорівнює різниці р - m. Якщо досліджувана вода має рН > 8.3 (при додаванні фенолфталеїну виникає світло-малинове забарвлення), то її кислотність дорівнює нулю (ДСТУ 4077-2001);

Карбонатну жорсткість – методом кислотно-лужного титрування; загальну жорсткість - хеламетричним з тилоном Б в присутності відповідного індикатора ( ГОСТ 4151-72);

Масову концентрацію загального заліза – методом атомно-абсорбційної спектрометрії (ГОСТ 4151-72);

Концентрацію хлорид-іонів, сульфат-іонів, сірководню та сульфідів.

Якісно хлориди визначають, додаючи до 10 мл проби, підкисленної декількома краплями азотної кислоти (1:4), 0,5 мл 5%-ного розчину нітрату срібла. Опалесценція, осад свідчать про наявність в пробі хлоридів.

Аргентуметричне титрування грунтується на осадженні хлорид-іонів у вигляді малорозчинного хлориду срібла при рН 7-10.

Меркуриметричне визначення грунтується на титруванні проби води розчином нітрату ртуті (ІІ) за наявності дифенилкарбазону;

Вміст сульфатів в питній воді за деякими літературними даними не повинно перевищувати 500 мг/л. Підвищена кількість сульфатів у воді небажано, так як призводить до погіршення органолептичних показників води і до збільшення її агресивності. Вміст іонів у воді визначають комплексонометричним методом - за допомогою трилону Б. Трилон Б утворює комплекси з іонами. Сутність комплексонометричного методу визначення іонів полягає в тому, що в досліджувану воду вводять іони (розчин ), який пов`язує іони в осад. Кількість сульфатів оцінюють за різницею витрати трилону Б на іони до осадження іонів і після їх осадження. Оскільки в досліджуваній воді наявні іони , то необхідно ввести відповідні поправки на ці іони ( ГОСТ 4389-72);

Визначення вмісту нітратів. Метод заснований на реакції між нітратами та фенолдисульфоновой кислотою з утворенням нітропохідних фенолу, які з лугами утворюють сполуки, забарвлені в жовтий колір. Чутливість методу 0,1 мг/дм3 нітратного азоту (ГОСТ 18826-73);

Визначення масової концентрації аміаку і іонів амонію. Метод заснований на здатності аміаку і іонів амонію утворювати забарвлення в жовтувато - коричневого кольору з'єднання з реактивом Несслера. Інтенсивність забарвлення розчину, пропорційну масової концентрації аміаку іонів амонію, вимірюють на фотоколориметрі при довжині хвилі 400-425 нм. Нижня межа виявлення 0,05 мг NH4+ в 1 дм3. При вмісті в воді NH4+ більш 3 мг/дм3 пробу слід розбавити. Відносна помилка визначення ±5% (ГОСТ 4192-82);

Визначення масової концентрації нітритів. Метод заснований на здатності нітритів диазотиювати сульфанілову кислоту і на образуванні червоно – фіолетового барвника діазосполуки з 1- нафтиламіном. Інтенсивність барвника, пропорційна вмісту нітритів, вимірюють на фотоколориметрі при довжині хвилі 520 нм. Нижня межа виявлення 0,003 мг в 1 дм3 нітритів. При вмісті в воді нітритів більш 0,3 мг/дм3 пробу слід розбавити. Відносна помилка визначення ±5% (ГОСТ 4192-82).

Підземні води поділяються на солонуваті та солоні, непридатні для водопостачання, і прісні придатні для централізованого господарсько-питного водопостачання. В м. Мелітополі до солоних відносяться води водоносного комплексу у відкладах нижньої крейди безпосередньо (сухий залишок біля 12 г/дм3). Солонуваті води мають підвищену мінералізацію (сухий залишок 1,5-3,5 г/дм3 і більше), загальну жорсткість до 42 ммоль/дм3.

Води горизонту у відкладах сарматського регіоярусу міоцену, середнього міоцену та олігоцену, які мають між собою гідравлічний зв'язок, вирізняються стократною якістю, величини сухого залишку коливається від 1374 до 1799 мг/дм3, середнє значення – 1532 мг/дм3, загальної жорсткості від 7,9 до 16,7 моль/м3, середнє значення – 11,2 ммоль/м3. За хімічним складом води горизонту змішаного типу: сульфатно-хлоридні, хлоридно-сульфатні кальцієво-магнієво-натрієві, кальцієво-натрієві. Вміст хлоридів змішується від 290,0 до 486,0 мг/дм3, в середньому складає 379,0 мг/дм3, сульфатів – від 352,0 до 538,0 мг/дм3, в середньому – 379,0 мг/дм3.

До прісних (сухий залишок 0,5-1,0 г/дм3) відносяться води у відкладах середнього еоцену (на північ від центру м. Мелітополь), верхної крейди і нижньої крейди (на північ від північно-східній околиці міста).

На більшій частині Мелітопольського водозабору води водоносного горизонту у відкладах середнього еоцену мають сухий залишок і загальну жорсткість, які відповідають ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая», і тільки на півдні і південному заході, при зануренні пісків середнього еоцену на глибину якість води значно погіршується. За своїми органолептичними властивостями води даного горизонту характеризується як прозорі, без запаху, на смак прісні та слабко солонуваті. За температурою води горизонту теплі (Т – 23-24 °C). Активна реакція води слабко лужна (водневий показник рН – 6,6-8,3, середній – 7,6).

За відношенням до макрокомпонентів іонно-сольового складу поширені води гідрокарбонатно-хлоридного та хлоридно-гідрокарбонатного натрієвого типу, прісні та слабко мінералізовані.