Антиретровірусні препарати

Антиретровірусні препарати застосовують для терапії і профілактики ВІЛ-інфекції/ СНІДу. Існує 3 класи АРВП:

1) нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (Nucleoside Analog Reverse Transcriptase Inhibitors —NARTIs).

2) ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ (Non-Nucleoside Reverse Transcriptase Inhibitors — NNTRIs);

3)     інгібітори протеази ВІЛ.

 

Призначений пре­парат не виліковує від СНІДу і не запобігає зараженню ВІЛ, проте сприяє зменшенню розмноження вірусу і захищає імунну систему від ушкодження. Це призводить до більш повільного розвитку проявів, характерних для СНІДу і ВІЛ-інфекції.

 

НУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ ВІЛ

аналоги тимідину — зидовудин, фосфазид, ставудин;

аналог аденіну — диданозин;

аналоги цитидину— залцитабін, ламівудин;

аналог гуаніну — абакавір.

 

Механізм дії. В основі структури всіх нуклеозидних інгібіторів зворотної транскрип­тази ВІЛ (НІЗТ) лежить один з аналогів природного нуклеозиду (тимідин, аденін, цитидин або гуанін), що обумовлює загальну властивість метаболітів кожного з препаратів бло­кувати зворотну транскриптазу (ЗТ) ВІЛ і вибірково інгібувати реплікацію провірусної ДНК. Під дією відповідних ферментів препарати метаболізуються з утворенням трифос-фатів, які й виявляють фармакологічну активність. Здатність препаратів цієї групи інгібувати ЗТ ВІЛ у сотні разів вища, ніж здатність пригнічувати ДНК-полімеразу людини. НІЗТ активні в інфікованих ВІЛ Т-клітинах і макрофагах, інгібують важливу стадію життєвого циклу вірусу, що проходить за участю ЗТ ВІЛ — зворотну транскрипцію геному.

 

Механізм дії зидовудину

 

НЕНУКЛЕОЗИДНІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРІПТАЗИ ВІЛ

Невірапін

Делавердин

Іфавіренц.

Вони інгібують ЗТ і, відповідно, стадію зворотної транскрипції при реподукції ВІЛ. Високоспецифічні до ЗТ ВІЛ і не блокують ДНК-поліиеразу людини.

 

Спектр активності. Клінічне значення має активність ННІЗТ у відношенні ВІЛ-1. У той же час, проти ВІЛ-2 препарати даної групи неактивні.

 

ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ ВІЛ

До інгібіторів протеази ВІЛ належать саквінавір, індинавір, ритонавір, нелфінавір і ампренавірі

 

Механізм дії. Протеаза ВІЛ — фермент, необхідний для протеолітичного роз- щеплення поліпротеїнових попередників вірусу на окремі білки, що входять до склад; вірусу. Розщеплення цих вірусних поліпротеїнів вкрай важливе для дозрівання вірусу здатного до інфікування, тобто інфекційне активного вірусу. Інгібітори протеази BІЛ (ІП) блокують активний центр ферменту і порушують утворення білків вірусного капсиду. Препарати цієї групи пригнічують репродукцію ВІЛ, у тому числі при резистентності до інгібіторів ЗТ. У результаті інгібування активності ВІЛ-протеази формуються незрілі вірусні частки, нездатні до інфікування інших клітин.

 

В лікуванні СНІДу широко застосовуються імуномодулятори левамізол, ізопринозин, гормони тимуса (тимозин, тимопентин), інтерлейкін-2, індометацин, інтерферон та його індуктори. Використовується імунозамісна терапія - зрілі тимоцити, трансплантація кісткового мозку, трасплантація фрагментів тимуса.

 

Профілактика

Найліпшим способом боротьби з будь-якою інфекційною хворобою є її запобігання. Вакцинація - найпростіший , безпечний та єфективний метод попередженя хвороби, і за допомогою вакцин було досягнуто великих успіхів у боротьбі з віруснимиінфекціями. Саме завдяки вакцинації було практично переможено віспу та поліомієліт. Зниження захворюваності на жовту гарячку, кір, паротит та краснуху досягнуто також в основному завдяки вакцинації. На фоні цих успіхів загроза з боку ВІЛ є надзвичайносерйозною. Зараз створення вакцини проти СНІДу є, напевно, найважчим та невідкладним завданням серед тих які стоять перед вірусологами.