3. Ситуації для роздумів

Завдання 1

Рада директорів Tifflberland Ltd склала звіт про прибутки і збитки, виділивши дві основні групи продукції: столи та стільці.

Які рішення могла б прийняти рада директорів із урахуванням даних цієї таблиці:

1. зупинити випуск стільців і продавати тільки столи;

2. підвищити ціну стільців;

3. зменшити затрати на виробництво стільців;

4. проаналізувати розподіл непрямих затрат.

Узагальнений звіт про фінансові результати за березень,

тис, грош. од.

	Столи	Стільці	Всього
Виручка	300	200	500
Мінус прямі затрати	150	150	300
Валовий прибуток	150	50	200
Мінус непрямі затрати	50	50	100
Прибуток від реалізації	100	0	100

«Додаткова інформація

1. Зупинка випуску стільців означала б втрату 50000 грош. од. маржинального прибутку, тобто суми покриття непрямих затрат на ведення бізнесу. Зупинка випуску стільців не обов’язково приведе до зменшення непрямих затрат. Чи вплине відсутність стільців на реалізацію столів?

2. Які ціни конкурентів на аналогічні стільці? Підвищення ціни на стільці, можливо, призведе до зменшення обсягу продажів і відповідно до зниження валового прибутку.

3. Чи можна закупати основні матеріали за нижчими цінами? Чи можна використати більш дешевші замінники цих матеріалів? Чи є можливість домовитися про знижки за той чи інший обсяг закупок або за своєчасну оплату?

4. Зменшення ціни на стільці має спричинити збільшення обсягу продажів. Непрямі затрати при цьому найімовірніше не виростуть, тож у результаті загальний операційний прибуток збільшиться.

5. Як непрямі затрати розподіляють між видами продукції? Розподіл 50 : 50 є не цілком правильним» (с. 36-37).

(Скоун Т. Управленческий учет. - М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. -179 с.).

Завдання 2

Необхідно уважно прочитати наведений нижче текст та відповісти на запитання. Яке значення мало для бухгалтерського обліку відкриття Фелса і Гарке? Що таке поріг рентабельності, як і для чого визначають цей показник?

«Відкриттям Фелса і Гарке (1887 р.) став поділ витрат стосовно обсягу виробленої продукції на умовно-постійні та умовно-змінні. Перші мають тенденцію протягом тривалого часу залишатися незмінними, незважаючи на збільшення або зменшення обсягу виробництва; другі ж збільшуються або зменшуються прямо пропорційно до збільшення або зменшення обсягу виробництва. Це призвело до думки, що збільшити обсяг виробництва можна при витрачанні менших ресурсів, аніж вважали раніше, адже умовно-постійні витрати збільшуються нерівномірно. Облік витрат значно спростився, оскільки умовно-постійні витрати відомі заздалегідь, і розраховувати потрібно лише умовно-змінні витрати, а шукати їх слід в кореспонденції з рахунками виробництва. Виділення зі загальної маси витрат умовно-змінних здебільшого визначило можливість їх нормування, встановлення норми використання ресурсів на певний обсяг готових виробів. Окрім того, був встановлений точніший зв'язок між витратами на виробництво готового виробу і його собівартістю, що дало змогу сформулювати систему «Стандарт-кост». Поділ витрат на умовно-постійні та умовно-змінні сформував новий погляд на рентабель­ність підприємства» (с. 97).

(Соколов Я. В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебн. по- соб. для вузов. - М: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.).