68. Особливості фінансування дошкільних закладів.

У фінансуванні дошкільних установ існують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість робочих місць помножується на середню ставку зарплати. Кількість місць вихователів і їхніх помічників установлюється по нормативах на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей в установі: більш розповсюджене – 12-ти годинне перебування дітей, по якому норматив включає 2 вихователя + 2 помічники. Кількість робочих місць допоміжного персоналу встановлюється по типових штатних розкладах, виходячи з чисельності дітей у дитячій установі.

69. Фінансування вищої освіти.

Фінансування вищої освіти.

Система вищої освіти в Україні зараз включає дві групи установ:

ºІ–ІІ рівнів акредитації – коледжі, технікуми, інститути;

ºІІІ–ІV рівні акредитації – інститути, університети, академії.

ºфінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:

ºбюджет;

ºплатне навчання.

Фонд заробітної плати вищих навчальних закладів містить п’ять елементів: .

ºпрофесорсько-викладацький склад;

ºадміністративно-управлінський склад;

ºучбово-допоміжний персонал;

ºобслуговуючий персонал;

ºфонд погодинної оплати викладачів (сумісники).

Фонд зарплати професорсько-викладацького складу визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад установлюється за нормативом кількості студентів на викладачів, диференційованим по формах навчання (очне, вечірнє, заочне, екстернат). Зарплата викладачів залежить від посади (викладач-стажер, асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і ученого звання (доцент, професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачів розраховується за нормативом (1–2%) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених для викладання фахівців народного господарства і наукових установ.

Фонд зарплати адміністративного, учбово-допоміжного й обслуговуючого персоналу визначається на підставі штатного розкладу вищого навчального закладу, що затверджується ректором.

70. Форми фінансового забезпечення медицини. Основи бюджетного фінансування охорони здоров’я.

Фінансування медичних установ ґрунтується на таких показниках:

1.         По стаціонару – кількість ліжок і ліжко-днів.

2.         По поліклініках – кількість лікарських відвідувань.

Кількість ліжок характеризує кількість лікарських місць. Розрізняють нормативну потребу і фактичну їхню наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів населеного пункту і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Кількість ліжко-днів – це добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка в день.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом розподілу чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань поліклінік на рік (приблизно 30 разів).

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних установ можуть бути доходи, що надходять від підприємств, організацій і установ по укладених договорах на проведення медичного обслуговування їхніх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

У страховій медицині об’єктом медичного страхування виступає здоров’я громадян. На відміну від особистого страхування, де об’єктом страхування також може бути здоров’я громадян, страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді платежу за лікування в медичній установі. Існують 2 форми медичного страхування: обов’язкове і добровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обов’язковим страхуванням, додаткові – добровільним.

Страховиком може бути держава (обов’язкове страхування) і недержавні страхові компанії, страхувальниками виступають держава (за рахунок бюджету); роботодавці і громадяни – за рахунок своїх коштів.