46. Економічна роль холдингових компаній

Державні холдингові компанії набули поширення в Західній Європі після Другої світової війни, причому не тільки в країнах, що характеризуються значною часткою державного сектора у виробництві, зокрема в Італії та Австрії, але й у таких країнах, як Швеція і Велика Британія, в економіці яких питома вага державних підприємств є набагато меншою.

Останнім часом державні холдингові компанії відігравали помітну роль і в країнах, що розвиваються (Єгипет, Алжир, Пакистан та ін.). Пік поширення холдингів припав на 70-ті — початок 80-х років XX ст., однак, починаючи з другої половини 80-х років, їхнє значення в економіках закордонних країн постійно зменшувалося насамперед унаслідок приватизації державних підприємств,

У більшості випадків при формуванні державних холдингових компаній ставилася певна мета. В одних країнах вони створювалися для реструктуризації й оздоровлення підприємств. Найбільш яскравими прикладами цього в Європі є Італія (державна холдингова компанія IRI) і Швеція (холдинг «Statsforetag AB»). В інших країнах головним завданням державних холдингів було керування державними підприємствами й компаніями змішаної форми власності (австрійський холдинг ОІА, британський «National Enterprise Board»). Подібні холдинги створювалися, як правило, після проведення масштабної націоналізації приватних компаній.

Що стосується оцінки результатів діяльності холдингових компаній за кордоном та їхньої ефективності як механізму управління держсектором, то серед економістів немає єдиної думки. Більшість закордонних фахівців схиляються до того, що недоліки холдингових компаній переважають їхні потенційні позитиви. Із цього погляду показовим є приклад Італії. У післявоєнний період тут було створено систему управління державними й змішаними підприємствами, на чолі яких стояло міністерство державного майна, а рівнем нижче розташовувалися державні холдингові компанії (IRI, EFIM, EGAM і ін.), що контролювали виробничі компанії або безпосередньо, або через галузеві субхолдинги («Finsider», «Fincantieri», «Finmeccanica» та ін.). У 70-ті роки державний сектор Італії почав занепадати не в останню чергу через те, що державні холдинги й контрольовані державою підприємства перетворилися на об'єкт боротьби між різними політичними партіями, що входили до складу коаліційних урядів, які постійно змінювалися. У результаті в основу економічної політики Італії в 90-ті роки були покладено ідеї приватизації.

Компанії, державний пакет акцій яких передано в холдинг, характеризуються більш високою сукупною продуктивністю факторів порівняно з підприємствами, де використовуються інші механізми участі держави в управлінні. Водночас не можна стверджувати, що результати діяльності підприємств, у списку акціонерів яких є контрольований державою холдинг, перевершують результати діяльності приватних компаній.

48. Міжнародні стратегічні альянси: поняття, сутність, особливості

Міжнародні стратегічні альянси (МСА) - являють собою тривалі міжорганізаційні угоди по співробітництву, які передбачають спільне використання ресурсів або структур управління декількох самостійних організацій, що знаходяться в 2-х або більше країнах, для спільного здійснення задач, пов’язаних з корпоративною місією кожної з них .

МСА наділені додатковими властивостями в порівнянні з звичайними альянсами: наявність партнерів з 2-х та більше країн; стратегічне значення для кожного партнера, що забезпечується зв’язком з основними видами діяльності, ринками, та технологіями.

Стратегічні альянси поділяються на міжнародні та національні.

Національні стратегічні альянси (НСА) - означають належність всіх організацій партнерів до однієї і тої ж країни.

Міжнародні стратегічні альянси(МСА) - означають належність організацій-партнерів до 2-х чи більше країн .

Виникнення МСА обумовлено дією сил зовнішньго та внутрішньго середовища. До факторів зовніш серед-ща відносяться збільшення конкуренції та її глобалізація, процес техніки та технології. До факторів внутр. серед-ща - ресурси, можливості та компетенції самих організацій.

Особливості МСА:

1. Створюються компаніями з різних країн світу, к-сть може бути різною.

2. Створюються для виконання завдань, які основані на генеральній меті кожного із партнерів.

3. Вигода від співпраці партнерів.

4. Мають певний термін дії (5 і більше років).

5. Створюються найчастіше в автомобілебудуванні, нафто-, газопромисловості, літако-, суднобудуванні, в технологічно складних сферах, що потребують зусиль і витрат.